Цього мислителя сучасності, громадського діяча, професора мовознавця, який працює в Массачусетському технологічному університеті, звати Ноам Хомський. Він побачив світ в освіченій єврейській родині, що проживала в Філадельфії. Батько Ноама Вільям був професором, відомим спеціалістом по вивченню давньої мови. Не дивно, що син зацікавився лінгвістикою і вивчав мовні процеси й філософію в Пенсильванському університеті.
Хомський склав список способів маніпуляції свідомістю людини. Цими прийомами користуються представники засобів масової інформації, правлячих структур.
1.Відволікання уваги
Цей процес, за якого увага населення відводиться від найважливіших проблем і рішень в області політики, економіки, що приймають правлячі округи, є базовим компонентом керування суспільною свідомістю. Відбувається воно завдяки регулярному наповненню інформаційного простору малозначущими фактами та подіями.
Цей прийом не дозволяє звичайним громадянам набувати важливі економічні, прогресивні наукові, новітні філософські, психологічні, кібернетичні знання.
Замість них медійний простір заповнюється всеможливими шоу-програмами, спортивними новинами, примітивними телесеріалами. Тобто тим, що базується на людських інстинктах, пов'язаних з сексуальним життям, побутом та способами миттєвого збагачення.
2.Проблема – реакція-рішення
Відбувається штучне створення проблеми, визначеної "ситуації", що розрахована на те, щоб викликати у народу реакцію, необхідну владі для прийняття необхідних заходів.
До прикладу, неуважність до розгулу злочинності, організація кривавих терористичних актів в населених пунктах веде до того, що їх жителі починають настоювати на прийнятті законів, що посилюють безпеку в суспільстві, які, своєю чергою, приводять до утисків громадянських свобод.
Техногенна чи економічна криза змушує народ в суспільній свідомості приймати заходи для усунення його наслідків. Люди навіть допускають недотримання соціальних прав задля уникнення ще більшого зла. Чи потрібно доводити, що різного роду кризи не виникають просто так, на пустому місці.
3.Поступовість
Для прийняття непопулярних рішень варто, поступово, раз за разом впроваджувати їх в розум людей. Так сталося з нав'язування принципіально нових соціально-економічних умов, під назвою неолібералізм, у 80, 90 роки минулого століття.
У цей час зводилися до мінімуму обов'язки держави, йшли приватизовані процеси, паралельно з цим росла нестабільність, невпевненість в завтрашньому дні, безробіття, а заробітня плата вже не забезпечувала нормального життя. За одночасності цих умов виникла б революційна ситуація, а так все відбувалося поступово.
4.Призупинка виконання
Ще одним способом проштовхування малопопулярних рішень є представлення їх як "болючих, але вкрай важливих". Головне завдання цього моменту – досягти готовності народу на їх реалізацію в майбутньому. Адже на жертви в туманному майбутньому легше дати згоду, аніж в справжній момент. Насамперед, бо реалізацію запропонованих рішень не буде негайним. Крім того, люди в більшості схильні до наївних сподівань на краще життя в майбутньому і на те, що від жертв з часом вдасться ухилитися.
Поступово громадяни звикають до думки про майбутні зміни й наслідки покірно приймають.
5.Інфантилізація населення
Агітаційні виступи, націлені на широкий загал, часто насичені такими мовленнєвими обертами, інтонаціями, фактами, судженням, начебто вони націлені на дітей з затримкою психічного розвитку або ж на розумово відсталих.
Оратори, які прагнуть ввести в оману слухачів, стараються говорити з використанням примітивних мовленнєвих обертів. Чому так стається?
При звернені до дорослої людини, як до 12-ї дитини, у нього через сугестивність зникає критична оцінка. Так відбувається в дитячому віці.
6.Акцент на емоції
Емоційний вплив є класичним прийомом нейролінгвістичного програмування з метою блокування здібності людини до тверезого аналізу, а внаслідок і до критичного усвідомлення того, що відбувається.
Емоційний фактор дає можливість заглянути в підсвідомість, впроваджуючи туди тривогу, примус, потрібні бажання, думки і навіть моделі поведінки. Постійні мантри, що повторюються про жорстокість тероризму, несправедливість влади, стражданнях ображених та голодних відсувають на задній план справжні причини того, що відбувається. Відомо, що емоції – це противники логіки.
7.Дебілізація народу
Розвиток нездатності розуміння способів, прийомів, які застосовуються для управління людьми, підкоренню їх власній волі, є справжнім напрямком в маніпулюванні свідомістю населення.
Для цього знижується рівень освіти, яке надається низьким шарам суспільства. Це робиться для того, щоб підлеглі не змогли подолати невігластво, що відділяє їх від начальства.
8.Мода на буденність
На рівні суспільної свідомості впроваджують думку про те, що безкультур'я, вульгарність, пошлість, тупість є модними ознаками. Таким чином, сучасний світ наповнюється посередністю, що проявляється в різних суспільних сферах: науковій, релігійній, творчій, політичній.
Жовта преса, голосні скандали, вульгарний гумор, магія, популізм мають на меті: недопуск поширення свідомості до безкінечних горизонтів.
9.Культивація почуття провини
Одним з важливих завдань є переконання людей в тому, що вони винні в тих нещастях, які з ними трапляються. Їх налаштовують на те, що все, що з ними відбувається залежить від особистого недостатку розуму, здібностей та зусиль, що докладаються.
Таким чином, замість спротиву економічній системі люди звинувачують лише себе, зізнаючись у своїй нікчемності, що приводить до подавленого стану та апатії..
10.Чудове знання людської натури
Наукові успіхи останніх 50 років привели до зростаючого розриву між знаннями споживачів і відомостями, які доступні керуючим шарам населення.
Система володіє найновішими знаннями про психіку та фізіологію людини завдяки розвитку таких сфер як прикладна психологія, нейробіологія, біологія. У сучасному світі звичайні люди знають про себе менше, ніж система. А це означає, що вона має більшу владу над простим народом і може успішно керувати ним.
Переклад статті Едуарда Блокчейна.
