Втеча Кармелюка із в’язниці, приватний пансіон і не тільки…
У 1823 році цього дня в Кам’янці-Подільському Устим Кармалюк утік із Папської вежі. Втечу він організував разом з іншими в'язнями, це була його четверта втеча від жандармів, однак невдала. Його поранили і прикували до кам'яного стовпа у вежі Юлія II (Папській), яку згодом назвали Кармалюковою.
24 березня 1839 року дворянка Анна Клінгель відкрила перший приватний пансіон в Кам’янці-Подільському, для навчання й виховання шляхетних панянок. Право вступати до пансіону мали дівчатка віком від 6 до 12 років. Пансіон передбачав чотири класи. У програмі зазначалося, що мовою викладання предметів буде російська. Заклад був розрахований на щонайбільше 24 пансіонерки. Щорічна плата за пансіонерку з навчанням і утриманням становила від 50 до 60 червінців (це російська золота монета вартістю три карбованці), за напів пансіонерку, яка тільки навчалася, — 40 червінців. Проте приватний пансіон Анни Клінгель протримався недовго — усього рік.
24 березня 1944 року почались активні бої за звільнення Проскурова та околиць від нацистів. 304-а стрілецька дивізія заволодіти північно-східною околицею міста – Лезневим, форсувала Південний Буг і о 4 годині зав'язала бій за цукрозавод. Одночасно частини 127-ї стрілецької дивізії атакувала станцію Гречани, а 2-га повітрянодесантна дивізія С.Чорного з боєм увірвалася в південно-західну околицю міста – Ружичну. У ніч з 24 на 25 березня частини 1-го Українського фронту штурмом оволоділи Проскуровом. Під час боїв за місто було знищено 1700 солдат та офіцерів противника, 15 танків, 38 гармат, 1060 автомашин та бронетехніки.
В цей час точились бої радянських військ і біля Кам’янця-Подільського. Як наслідок 24 березня від німецьких загарбників звільнили Оринин, хутір Козак та село Зіньківці.
24 березня 1944 року війська 1-го Українського фронту визволили селище Меджибіж. Того дня в боях за визволення селища загинуло 49 радянських воїнів.
1945 рік. Уродженцю села Нагоряни Кам’янець-Подільського району Лаврентію Тручаку посмертно надано звання Героя Радянського Союзу.
1974 рік. У Кам’янці-Подільському у сквері Танкістів на могилі Невідомого солдата генерал армії Дмитро Лелюшенко запалив Вічний вогонь.
1975 рік. Кам’янець-Подільському вищому військово-інженерному командному училищу надано ім’я маршала Харченка. До речі, військово-інженерне училище планували відкрити в Хмельницькому. Напевно, так би і сталося, якби не один випадок і не далекоглядність Харченка. Він прилетів у Хмельницький, усе йому тут сподобалося, усі питання про відкриття училища в обласному центрі було узгоджено. Ще навіть вільний час залишався. Тож Віктор Кіндратович запитав хмельничан: «А що ще цікавого можна побачити у ваших краях?». Звісно, йому порадили подивитися Кам’янець (якби знали хмельничани, чим це обернеться, то навіть не заїкнулися би про місто на Смотричі). Харченко вертольотом прилетів у Кам’янець-Подільський, сів на Новому замку, оглянув Старий замок і став розпитувати про місто. Коли йому сказали, що тут є педагогічний інститут, Віктор Кіндратович несподівано промовив: «Училище відкриваємо не в Хмельницькому, а в Кам’янці». І пояснив здивованим співрозмовникам, що одружений офіцер для нього набагато цінніший, ніж офіцер без сім’ї, без надійного тилу. Так педінститутські дівчата, самі того не відаючи, остаточно вирішили долю майбутнього училища. Чи було так насправді, чи це красива байка — сказати важко.
1988 рік. У Довжоцькій школі відкрито музей Героя Радянського Союзу Степана Киргизова.
1990 рік. На всесоюзному турнірі з мотоболу на приз Юрія Гагаріна «Поділля» з Кам’янця-Подільського посіло третє місце.
1990 рік. У Чабанівці Кам’янець-Подільського району відкрито музей історії сіл колгоспу імені Чапаєва.
1992 рік. У Кам’янці-Подільському в міському Будинку культури відбувся «круглий стіл» міської Ради, партій і громадсько-політичних організацій «Проблеми соціального захисту населення в сучасній політико-економічній ситуації».
1994 рік. Директором Кам’янець-Подільської тютюнової фабрики обрано Миколу Бодака.
1994 рік. У Кам’янці-Подільському гастролювали Любов і Віктор Анісімови — сестра та брат, що співають у дуеті.
1998 рік. У місті Брусилів на Житомирщині диплом лауреата Огієнківської премії вручено декану філологічного факультету Кам’янець-Подільського університету Євгенії Сохацькій.
У 2004 році 24 березня розпорядженням Кабінету Міністрів України Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець» передано в державну власність як цілісний майновий комплекс і підпорядковано його Держбуду. У документі йшлося що майно заповідника було передано від спільної власності територіальних громад Хмельницької області у державну власність з відповідним фінансуванням на утримання.
