Цього дня, 11 вересня 1878 року, (30 серпня за старим стилем), у Кам'янці-Подільському освячено собор Ікони Казанської Божої матері. Він став головним православним храмом міста.
Собор розташовувався на північно-західній частині Старого міста, в районі вулиці Татарської, трохи далі будівлі історичного факультету Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту (колишня Перша російська гімназія). На цьому місці зараз сквер, Собор зруйнований.
Красу і велич собору можна побачити на фотографіях, що збереглися.
У 16-18 ст. кафедральною церквою Кам'янця була Троїцька, а з 1781 р. до 1878 р. кафедральним собором була Іоанно-Предтеченська церква.
Але розмір і облаштування цього храму не відповідали тому значенню, яке повинен був мати кафедральний собор для губернського міста і тому ще з 40-их років 19 століття почали думати про влаштування в Кам'янці нового собору.
Читайте також:Казанський собор – як у Кам'янці-Подільському з'явився величний православний храм, нині зруйнований.
У 1842 р., імператор Микола Ⅰ перебуваючи в Кам'янці-Подільському, не міг не звернути увагу на тісноту кам'янецького собору і після закриття в Кам'янці кармелітського католицького монастиря (кляштора) 1867 року, його величезну будівлю, зведену в першій половині 18 століття, переробили на православний собор, присвячений на честь Казанської ікони Божої Матері.
У результаті переробки будівлі вийшов величний православний храм, що виділяється за зовнішнім виглядом і внутрішньою красою.
Урочисте освячення нового собору було здійснено 11 вересня (30 серпня за старим стилем), 1878 року єпископом Веніаміном, колишнім вікарієм Подільської єпархії.
Як писали «Подольские епархиальные ведомости», всі вулиці та провулки, що вели від старого собору до нового, були заповнені людьми. Грала військова музика. Напевно, серед тих, хто цього дня відвідав урочистості з нагоди освячення храму, був і 19-річний здібний семінарист Юхим Сіцінський (того року за успіхи в навчанні та похвальну поведінку його нагородили книгою «Апологетичні бесіди про особу Ісуса Христа»). Згодом він стане одним із засновників давньосховища старожитностей, відкритого 1890 р. в Казанському соборі, того ж року – священиком, а 1897 р. – ключарем собору.
Деякий час після відкриття собору Татарська вулиця носила назву Новособорної, потім - Соборної.
У склепі під вівтарем собору містилися поховання двох архіпастирів Поділля: єпископа Подільського і Брацлавського Вікторіна (похований 21 серпня 1882 р.) і єпископа Балтського Іануарія, вікарія Подільської єпархії (похований 5 вересня 1883 р.).
У 1930-ті роки ХХ століття собор було знищено.
