Казанський собор – як у Кам'янці-Подільському з'явився величний православний храм, нині зруйнований

Собор Ікони Казанської Божої Матері (така повна назва храму) розташовувався на північно-західній частині Старого міста, в районі вулиці Татарської, трохи далі будівлі історичного факультету Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту (колишня Перша російська гімназія). На цьому місці зараз сквер.

Красу і велич собору можна побачити на фотографіях, що збереглися.

казанський собор

Казанський собор (на задньому плані) в панорамі Старого міста

 

У 16 -18 ст. соборною чи кафедральною церквою Кам'янця-Подільського була Троїцька, а з 1781 р. до 1878 р. кафедральним собором була Іоанно-Предтеченська церква. Але розмір і облаштування цього храму не відповідали тому значенню, яке повинен був мати кафедральний собор для російського губернського міста, і тому ще з сорокових років 19 століття стали думати про влаштування в Кам'янці нового собору.

Так, у 1834 році був проект знести будівлю Предтеченської церкви та поблизу розташованих будинків побудувати новий, більш величний храм.

У 1842 році, після відвідин Кам'янця імператором Миколою Павловичем, який звернув увагу на тісноту кам'янецького собору, передбачали побудувати собор на Центральній площі зі знесенням ратуші та прилеглих до неї будівель.

Ще один проект був у 1861 році– збудувати собор на західному кінці Губернаторської площі.

Всі ці проекти через велику вартість так і залишилися проектами.

Згодом, царським указом від 17 вересня 1866 р. ліквідовано кам’янецьку католицьку дієцезію. Ліквідовано було і монастир кармелітів босих, скасовано і його костел (їхні будівлі розміщувалися в Старому місті на нинішній Татарській вулиці біля будинку чоловічої гімназії, в якому нині розмістився історичний факультет національного університету).

Так, після закриття в Кам'янці-Подільському кармелітського католицького монастиря (кляштора), його величезний будинок, збудований у першій половині 18 століття, було перероблено на православний собор, присвячений на честь Казанської ікони Божої Матері.

Будівництво собору тривало 11 років. В результаті вийшов величний православний храм, що виділявся як зовнішнім вилядом, так і красою всередені храму.

собор казанської божої матері 2

Урочисте освячення нового собору відбулося 30 серпня 1878 єпископом Веніаміном, колишнім вікарієм Подільської єпархії.

Як писали «Подольские епархиальные ведомости», всі вулиці та провулки, що вели від старого собору до нового, були заповнені людьми. Грала військова музика. Напевно, серед тих, хто цього дня відвідав урочистості з нагоди освячення храму, був і 19-річний здібний семінарист Юхим Сіцінський (того року за успіхи в навчанні та похвальну поведінку його нагородили книгою «Апологетичні бесіди про особу Ісуса Христа»). Згодом він стане одним із засновників давньосховища старожитностей, відкритого 1890 р. в Казанському соборі, того ж року – священиком, а 1897 р. – ключарем собору.

У соборі було три престоли:

  • головний, на честь Казанської ікони Божої Матері,
  • боковий вівтар праворуч – в ім'я Св. Миколи Чудотворця
  • приділ нагорі, на бічній галереї - в ім'я Святого Рівноапостольного князя Володимира.

собор казанської божої матері

У лівій верхній галереї собору містилося церковно-історичне сховище, засноване Подільським Єпархіальним Історико-Статистичним комітетом у 1890 році.

Деякий час після відкриття собору Татарська вулиця мала назву Новособорна, потім - Соборна.

У склепі під вівтарем собору знаходилися поховання двох архіпастирів Поділля: єпископа Подільського та Брацлавського Вікторина (похований 21 серпня 1882 р.) та єпископа Балтського Іануарія, вікарія Подільської єпархії (похований 5 вересня 1888).

Подальшу долю Казанського собору дослідив Валерій Нестеренко. У серпні 1920 р. цей собор за наказом повітового ревкому передали для релігійних потреб першої у місті Української православної парафії. Уже 28 серпня при великій кількості парафіян у храмі вперше відбула-ся Служба Божа українською мо-вою. Після створення в листопаді 1921 р. Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) храм передали міській автокефальній громаді. Тепер в офіційних документах мова часто йшла не про Казанський, а про Український кафедральний собор.

У 30-ті роки 20 століття собор був знищений.

2ogoloshenya