У табір регулярно отримують доступ представники міжнародних правозахисних організацій — на відміну від ситуації з українськими полоненими, до яких не пускають ані представників Червоного Хреста, ані інших організацій.
Згідно з вимогами міжнародних конвенцій, російських полонених розселили окремо від засуджених українських ув’язнених, яких утримують на цьому об'єкті.
В українському таборі російські полонені мають змогу працювати (наприклад, роблять плетені меблі). На зароблені гроші вони можуть купити собі додатковий телефонний дзвінок або витратити їх на власний розсуд у місцевому магазині.
Полонені готують собі самі, у таборі передбачене триразове харчування. У меню — каша, риба, борщі, супи, салати, м’ясо.
Є в таборі і «кімната відпочинку», де бранці можуть дивитися телевізор (ефір українського телебачення та українське кіно).
Локація табору не розголошується.
Журналісти також поспілкувалися з деякими полоненими.
Контрактник російської армії:
— Ви розуміли, куди ви їдете?
— Не зовсім.
— Ви хочете повернутися в Росію?
— Так.
— Що ви робитимете, коли повернетеся?
— Піду далі на роботу, у мене там залишилися брати.
— На роботу на яку?
— У Москві піду за фахом.
— Ви хочете знову воювати?
— Ні.
— Чому?
— По-перше, мені потрібна операція [після поранення] та тривала реабілітація. По-друге, не бачу сенсу.
Найманець ПВК Вагнер, колишній в’язень:
— У Росії в новинах кажуть, що там [в Україні] безліч найманців із різних частин світу воюють замість українських військових. Загалом, усі очікували побачити замість українських військових іноземних найманців, які чинять усілякі звірства та свавілля, вбивають мирних жителів тощо. І ось найманців як таких не виявилося, а коли я потрапив у полон, то побачив, що воюють молоді українські хлопці років по 20−22. Я розмовляв із ними — вони кажуть, що всі добровільно пішли в армію — ніхто їх туди не гнав, нічого — пішли, щоб захищати свою країну від російської агресії. І доки ми прямували з лінії фронту в полон, ми з ними розмовляли.
— А чому пішли [воювати у ПВК Вагнер]? Було бажання отримати амністію?
— Не тільки. В основному [бажання] було отримати амністію, але ще й допомогти надалі мирним людям, може.
— На обмін хочете?
— Я хочу обмінятися, але все одно боюся — можливе усунення. В інтернеті ходить безліч роликів, як розправляються із солдатами ПВК Вагнер свої ж солдати.
— Якщо вас обміняють, чи підете знову на війну?
— Контракт у мене закінчиться через два місяці, і якщо мене протягом цього часу ще не обміняє, то на війну я вже не піду. […] Я думаю, що Вагнер не такий вже й дорогий, як російська армія. Вагнер це що — найманці, їх взяв, використав і все. Так, ми все це розуміли, коли йшли, що нас використовуватимуть як м’ясо. Але все одно йшли — ну, кому пощастить, тому пощастить.
— Навіщо йдуть у ПВК інші в’язні?
— Ну, здебільшого засуджені йдуть не для того, щоб звільняти, а щоб самим звільнитися.
— Чи знаєте ви, що найманці, згідно з Женевськими конвенціями, не вважаються військовополоненими?
— Раніше не знав, мені вже довели тут [у таборі].
Санітарний інструктор, контрактник армії РФ
— Вирішив особисто приїхати і сам переконатися, що коїться тут. Підписав контракт на чотири місяці. Я санітарний інструктор. Приїхав і потрапив у полон. 9 вересня підписав контракт, 24 вересня підірвався на міні, отримав поранення та потрапив у полон. […] Думав, що [в Україні] інтереси обмежуються, свободу не дають. А як приїхав — чесно кажучи, переконався трохи в іншому, що й тут політика.
