Авторитетний військовий експерт Агіл Рустамзаде аналізує ситуацію на фронті та прогнозує, що вже у серпні українська армія почне тіснити агресора, а до вересня він видихнеться, пише НВ.

За час війни події з фронту стали невід'ємною частиною українського повсякденного життя і при цьому не втрачають свого емоційного напруження. Про те, які перспективи та шанси України на перемогу та з якого моменту військова кампанія може стати розгромною для російських військ, розповів авторитетний азербайджанський експерт Агіль Рустамзаде.

— Про що свідчать перші сто днів російсько-української війни? Що вдалося Україні, що вдалося Росії, чого не вдалося обом країнам?

— Я вважаю, що сторони сьогодні перебувають у стані «бойова нічия», нехай такого терміна і немає у військовій справі. Російська Федерація не змогла досягти всіх своїх військово-політичних цілей, але захопила частину території України. Українська армія не змогла захистити всі свої території, але зупинила російську армію у допустимих рубежах. Бойова нічия є загальним висновком цих непростих ста днів.

— Давайте поговоримо про битву за Сєвєродонецьк, наскільки вона важлива для ситуації на фронті і чим нам загрожує втрата міста?

— Із початку цієї війни політичні цілі, які переслідувала РФ, переважали над військовими. Їм дуже важливо захопити Сєверодонецьк, оскільки їм потрібна вся Луганська область як певний результат воєнних дій. Якихось суто військових цілей ця битва для України зараз теж не несе, перемога в ній не принесе перелом у війні, а поразка не стане кінцем і поразкою всієї війни.

Загалом важливо співвідносити те, що зараз відбувається на Донбасі, з усім обсягом російсько-української війни. У вас класична довга війна третього покоління, схожа на Другу світову війну, коли, як ви пам’ятаєте, одні й ті самі міста могли кілька разів переходити з одних рук в інші. Люди, можливо, хочуть порівнювати цю війну з війнами четвертого покоління, коли одна із сторін технологічною силою придушувала іншу, як це було, наприклад, в Іраку. Але між Росією та Україною — інша війна, тут взяття якогось невеликого населеного пункту — лише епізод. Важливо бачити цю війну в цілому, те, з чого Росія починала цю військову операцію і до чого в результаті прийшла, бачимо, що ця війна не досягла поки жодної з поставлених російським керівництвом цілей, і, мабуть, вже не досягне на цьому етапі.

Україна веде маневрену війну, в якій важливіше не обороняти певний населений пункт, а в правильний момент організувати тактичний відступ з метою дочекатися моменту максимального збільшення української армії. Цей процес розпочато, і він іде. Україна отримала і продовжує отримувати багатоствольну артилерію, і за місяць-півтора українська армія досягне як мінімум паритету з російською армією за своїми вогневими можливостями.

— Чого Україні наступні кілька тижнів очікувати від боїв на сході країни, куди Росія, на думку ряду експертів, кинула свої найефективніші угруповання, включаючи учасників Ліги (колишні ПВК Вагнера)?

— Солдат у війні, коли воюють гармати, літаки, велика кількість артилерії, може проявити себе дуже локально, наприклад, у зачистці якогось міського кварталу, чекати від них якихось надприродних якостей не має сенсу в тому типі війни, яка йде зараз в Україні. Навіть якщо загальний бойовий рівень цих підрозділів на 10−20% вищий, ніж в інших, на цілісну картину наступальної операції це навряд чи впливає зараз.

Що ж до наступальної операції, ми бачимо, що російські військові можливості тануть. Вони втрачають людей, вони втрачають техніку, і темп наступу падає з кожним днем. Але разом із цим помітно, що російська армія створила систему, яка дозволяє хоч зброєю гіршого, радянського виробництва, але підтримувати свої бойові підрозділи, створювати резервні батальйони та змінність бойової техніки. При цьому ми ще не знаємо політичних цілей Росії після захоплення Сєвєродонецька. Тому що Україна вже нав’язує свою волю [йде у контрнаступ] у Запорізькій, Херсонській областях та під Кривим Рогом. Чи закінчиться на цьому етап війни і почнеться якийсь новий, чи дії російської армії продовжуватимуться в тому ж ключі, ще не зовсім зрозуміло. Ще два тижні тому експертне середовище передбачало, що буде оперативна пауза, але її не трапилося, і триває війна на виснаження.

У наступні кілька тижнів українська армія може досягти тактичного чи оперативного успіху на Херсонщині, там йдуть успішні контрнаступи. Російська армія за ці два тижні найімовірніше візьме Сєверодонецьк, підійде до Лисичанська і спробує взяти його, але через те, що ваша війна трансформувалася в класичну, то темпи змін у ній будуть дуже повільними, і на це важливо налаштуватися. Тиждень-два тепер малий термін для будь-яких серйозних змін на фронті. Тому ту ситуацію, яку ми зараз спостерігаємо, ми спостерігатимемо ще протягом тижня чи двох.

— Ви кажете про контрнаступ на півдні країни, чому в Херсонському напрямку українська армія наступає так обережно? Адже вона могла відвернути на себе помітну частину боєздатних підрозділів на Донбасі.

— Українська армія, на відміну від російської, дбайливо ставиться до життів своїх солдатів. Масштабний контрнаступ із руйнуванням оборонних позицій противника завжди тягне за собою величезні жертви. Українська армія показала, що її стиль бойових дій — не витрачати свій людський ресурс. Крім того, більшість ваших ресурсів зараз зосереджена на сході країни, у вас все ще немає ресурсу для проведення масштабних контрнаступальних операцій.

— Обстріл північних областей України не припиняється, Білорусь періодично анонсує та проводить навчання біля кордонів. Чи варто у найближчий місяць побоюватися чергового вторгнення з півночі?

— На північних кордонах України ні Росія, ні білоруська сторона зараз не мають ресурсів, здатних створити серйозну загрозу навіть такому місту як Суми. Завдання білоруської армії сьогодні створювати напруженість у регіоні, щоб зв’язувати частину ваших боєздатних підрозділів, не давати їм посилити військову операцію на сході країни.

— Україна отримує від США реактивні системи залпового вогню (РСЗВ), Німеччина обіцяє надати Україні зенітно-ракетні комплекси IRIS-Т, чи можуть ці системи вплинути на перебіг бойових дій?

— Зараз навколо систем залпового вогню йде дуже багато суперечок, які саме системи передаватимуть, і якою буде їхня дальність. Але, якщо ми назвемо цифру 70 км — не помилимося. РСЗВ позбавляють противника можливості забезпечувати свої війська, підтягувати сили та ресурси. РСЗВ на кшталт MLRS мають касетні боєприпаси, тому вони можуть розкриватися в повітрі. Одна ракета, випущена по танковій роті, при підльоті розкривається, з неї звільняються касетні частини, що самоприцілюються, кожна з яких вражає танк. Тобто РСЗВ дуже ефективно знищує ті війська, які підходять на допомогу першому ешелону, що б'ється на лінії фронту. Я багато разів казав, що вам потрібна високоточна зброя, РСЗВ саме така, і вона дозволить різко збільшити можливості української армії, а, враховуючи ті розвіддані, які має Україна і якими з нею діляться її партнери, ви зможете дозволити знищувати військові сили противника в два-три рази ефективніше, ніж ви робите це зараз.

Щодо IRIS-T, це середньовисотні зенітно-ракетні комплекси, є різні їх варіації, ця система може протистояти літакам, безпілотникам, крилатим ракетам, ці системи вам теж потрібні, але питання в строках. Якщо рішення буде прийнято зараз, то прикривати якесь ваше місто ці комплекси зможуть лише через три-шість місяців, при цьому, бачачи позицію німецького уряду, мені складно ставитися до цих обіцянок серйозно.

— Добові втрати окупантів, за даними українського Генштабу, знизилися до 100−150 солдатів на добу з 200−300 на добу, хоча інтенсивність боїв у районі, наприклад, Сєвєродонецька висока. Чи це означає, що знизилася ефективність української армії?

— Ситуація визначається багатьма факторами, але переважно ворог знищується артилерією, системами залпового вогню, а те, що у вас їх не вистачає, було зрозуміло вже давно. У вас навіть був період, тиждень чи десять днів тому, коли у вас не вистачало снарядів та боєприпасів. Але зараз боєприпаси підвозять і в перспективі двох тижнів, я думаю, ви зможете підняти планку до 300−500 убитих на день. Але цього все одно недостатньо для того, щоб операція українських військ набула наступального характеру.

Для того, щоб стався перелом у війні, і російська армія почала провалювати свою оборону через нездатність поповнювати свої втрати, цифра вбитих російських солдатів має зрости до 1.000 на добу.

— Дедалі більше експертів говорять про те, що до осені ресурси обох сторін, навіть за умови підтримки союзників, видихнуться, і активну військову кампанію буде поставлено на паузу. Наскільки ви погоджуєтесь з цим прогнозом?

— Тут справедливе твердження, що кожна країна має запас боєприпасів приблизно на 90 днів війни, активних боїв, далі мають включатися виробництва. Але тут у РФ, при тому, що такий запас у неї може бути й більшим, виникають проблеми, оскільки для повноцінного виробництва вже не вистачає комплектуючих, працюють санкції. При цьому ВПК США може виробляти і навіть нарощувати виробництво протягом наступних місяця-півтора. З цієї позиції Україна має більш вигідне становище, тим більше, що ви переходите на натовські калібри, а запаси цих боєприпасів добре розподілені між країнами Європи, які зараз не ведуть активних бойових дій. Тоді як Росія вже у низці ситуацій використовує радянські боєприпаси. Тому я в принципі згоден із цими прогнозами, а за високої інтенсивності боїв такої паузи можна очікувати вже в середині серпня, коли у РФ можуть виникнути проблеми з боєприпасами.

Росія вже шукає боєприпаси всюди у світі, бо військовий організм такий, що навіть якщо ти не воюєш, ти повинен постійно поповнювати запаси.

— Наскільки логіка війни сьогодні передбачає, що Україна має завдавати ударів по території РФ?

— Ви знаходитесь у війні, і ви вже це робите, ми бачимо, як горять склади та нафтобази у російському прикордонні. Такі удари завдавалися місяць тому, ви їх і зараз, мабуть, завдаєте, але справа в дальності. На жаль, ви не можете вражати склади, що знаходяться в глибині країни — склади з боєприпасами, склади з паливом, а американці поки що не готові передавати зброю для таких дій.

— Українці дуже болісно реагують на відмови у озброєнні з великою дальністю. Наскільки зараз у війні ця зброя є важливою для нас?

— Звичайно вона дуже потрібна і дуже важлива, але перші три місяці війни ви без неї якось воювали? Частина будь-якого суспільства — це люди, які схильні до тривожності, це дуже нормально — і в Україні, і в Азербайджані, і в США, але цим людям важливо розуміти, що якась негативна новина дня суттєво нічого не змінить у результатах тижня чи місяця цього. війни. Сьогодні американці відмовили вам у цій зброї, а завтра можуть її дати, у цій війні поки що немає фатальних відмов.

— Коли війна може закінчитися з огляду на всі фактори, про які ви говорили?

— Ця війна, як я вже сказав, стала класичною довгою війною третього покоління, коли країни воюють із залученням великого контингенту військовослужбовців, на довгій лінії фронту, воюють артилерією, мають мотивацію воювати довго — наразі її результат уже не визначається виключно успішними військовими кампаніями. Тут багато факторів економічних, політичних, а також зовнішньополітичних, і я говорю про політичну та економічну ситуацію на заході. Тепер прогнозувати її закінчення дуже важко. Але ми знаємо, що до початку вересня російська армія матиме проблеми зі снарядами та боєприпасами. Це може, наприклад, призвести до того, що вже з початку серпня Україна почне видавлювати супротивника зі своєї території та досягне рубежу, після якого розпочнеться якийсь переговорний процес.