14 лютого – найромантичніший день у році, коли можна не соромитися своїх почуттів і відверто їх озвучувати своїй другій половинці.
А ще цього дня можна попросити допомоги у заступника всіх закоханих - святого Валентина. Причому не лише «у своєму серці», але й безпосередньо помолившись його мощам, які зберігаються за 72 кілометри від Львова, у церкві Різдва Пресвятої Богородиці в невеличкому карпатському місті Самборі.
Покровителя усіх закоханих також вважають цілителем від так званої чорної хвороби – епілепсії. І біля мощів святого, як розповідають у храмі, відбулося нвіть кілька чудесних зцілень від цієї страшної недуги. Але найбільше до великомученика приходять і просять подарувати чи повернути кохання. Їдуть не лише з України, а й Польщі та Італії.
Греко-католицька церква Різдва Пресвятої Богородиці почала будуватися 1728 року коштом магната Іллі Комарницького та його дружини Олени. Окрім мощей святого Валентина, тут зберігається чудотворна ікона пречистої Діви Марії, що була коронована у 1928 році і довго залишалась єдиною коронованою іконою в Україні. До речі, ікона двічі за своє існування плакала кривавими слізьми - вперше у1727 році, вдруге - напередодні Першої Світової, у 1914 році.
Храм ніколи не був закритий, навіть під час воєн тут проводилися богослужіння. У часописах зазначається, що мощі святого Валентина сюди прибули 13 травня 1759 року з Ватикану, за наказом Папи Римського, бо він був покровителем Перемишльсько-Самбірської єпархії.
Вони були вийняті з могили на цвинтарі Святої Прісцилли, заковані у скляний саркофаг та перевезені до Самбора. Але ті архівні документи знищили після ліквідації в СРСР Греко-католицької Церкви, хоча у Ватикані вони зберігаються і донині.
14 лютого, у День вшанування пам’яті про святого Валентина, один раз у рік, саркофаг з мощами мученика переносять для почитання з бічного престолу храму на центральний титрапод. У цей час можна прикластися до реліквії, попросити помочі чи заступництва, помолитися за злагоду і взаєморозуміння у сім’ї.
