Розкажу цікаву історію!!!
Чотири роки назад я працювала в однієї старої італійки в Римі біля Ottaviano, до якої приходила часто її одна amica, щоб потеревенити. Одного разу, я стала свідком, як її та колєжанка жалілася на життя. Говорила, що неможливо так жити в Італії – маючи 1000 євро пенсії вона ледве стягує кінці з кінцями: не може хоч 1 раз в тиждень піти до перукарні, хоч 1 раз в тиждень піти в гарний ресторан чи кудись з’їздити в відпуск. Всі гроші тратяться на супермаркет та на боллети (комунальна плата), що дуже важко з такою пенсією вижити. Я в ту хвилину тільки подумала: “Що ж би ти жіночко робила в Україні з українською пенсією, якби ти там вижила? В тебе і не було і близько таких думок про перукарні і ресторани”.
ВИСНОВОК: Люди не цінять того, що мають, бо не знають як ще буває важко…
