Змія напала на жінку. Від укусу жінка вмерла, попри активну допомогу лікарів.
Сироватку треба вводити протягом години. Все інше, включно з масивними гемодифузіями безрезультативно. За моєю інформацією, сироватка в лікарняних закладах Черкащини відсутня. Тому краще поберегтися, не вештатися в небезпечних місцях, не ходити по високій траві. Дивіться під ноги. Змія агресивна. Є випадки, коли вона нападає, якщо бачить в вас загрозу, навіть може переслідувати. Що не є характерним для плазунів нашого кліматичного поясу.
Загалом ареал розповсюдження гадюки Никольського в останні роки значно розширився. У нас раніш спостерігалися менш агресивні види - степові гадюки, що мали яскраве з червоним відливом забарвлення. Зі змінами кліматичних поясів, гадюки Никольського появилися і в різних частинах України.
Існує припущення, що цей вид виживає і гарно адаптується в районах з поганою екологією, де інші види не виживають. Ще раз повторюю - це одна з смертельно небезпечніших змій. Її отрута може бути знешкоджено лише антидотом - спеціальною сироваткою. А вона відсутня. Жгути, висмоктування, розрізи - лише посилюють страждання, але НІЧИМ НЕ ДОПОМОГАЮТЬ.
Яд миттєво розповсюджується кровотоком. Звісно це не вирок. Можливо доза яду виявиться недостатньою для вашої ваги. Особливо вразливі діти. Тому, попіклуйтеся про їх безпеку. На природі, навіть влітку, не ходіть босоніж, не лежіть в траві, а сидіть на підстилці на траві. Носіть високі чоботи , чи високі берці - змія не прокусить крізь них вашу шкіру, а виплесне отруту в шари взуття.
Сподіваюся на поширення посту. Це важливо!
Автор: Юлія Греча.
Довідка:
Гадюка Нікольського, гадюка лісостепова Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant et Rudaeva, 1986
Таксономічна належність: Клас — Плазуни (Reptilia), ряд — Змії (Serpentes), родина — Гадюкові (Viperidae). Один з 5 таксонів, що розглядаються як види та підвиди комплексу звичайної гадюки Vipera (Pelias) berus (Linnaeus, 1758), та один з 3 видів роду Vipera у фауні України.
Природоохоронний статус: Рідкісний.
Ареал виду та його поширення в Україні: Від сх. Румунії та Молдови до Волги. В Україні поширений в лісостеповій зоні. Мешкає у широколистяних, подекуди мішаних лісах, переважно на вододілах та по високих берегах річок, інколи — в заплавних лісах.
Чисельність і прічини її зміни: Зазвичай реєструють 1–10 ос./га. Щільність популяції під час певних фаз сезонного циклу може досягати 20–30 особин на 1 км маршруту чи кількох десятків на га, але площа, що підтримує існування цих змій впродовж усього сезону, значно більша.
Причини зміни чисельності: трансформація біотопів (вирубування лісу, дачна забудова, перевипас), загибель змій на автошляхах, знищення людьми або відлов з метою продажу. Реліктовий вид, який поступово поглинається звичайною гадюкою в результаті природної гібридизації, наслідки якої мінімальні лише в ізольованих популяціях вздовж пд. межі ареалу.
Особливості біології та наукове значення: Активна з початку березня до кінця жовтня. Веде денний спосіб життя. Ховається переважно у норах гризунів. Дорослі особини живляться в основному дрібними ссавцями (найчастіше норицями), іншими дрібними хребетними. Парування — в кінці квітня — на початку травня. Яйцеживородна. Народжує 7–23 малят в серпні–вересні. Статевозрілою стає у віці 4–5 років, тривалість життя перевищує 10 років. Отруйна. Як отруйний, реліктовий і гібридизуючий вид має істотне наукове значення.
Морфологічні ознаки: Невелика змія (загальна довжина самців до 76 см, самок — до 85 см) з товстим тілом та коротким хвостом. Черевних щитків зазвичай більше 150. Дорослі особини суцільно чорні, низ кінчика хвоста жовтуватий. Новонароджені — сірі або бурі з темною зигзагоподібною смугою вздовж хребта.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється на заповідних територіях, розташованих у Лісостепу. Необхідне збереження великих лісових масивів, особливо екотонів у їх складі, та роз’яснювальна робота серед місцевого населення. За потреби вид можна з успіхом розводити у лабораторних умовах.
Господарське та комерційне значення: Може стримувати надмірне розмноження гризунів. За рік в Україні реєструється кілька десятків укусів отруйними зміями, з яких частина стосується гадюки Нікольського.
Отрута цього виду в Україні не заготовляється.
