Україна планує побудувати Чорноморсько-Азовський сухохідний канал, який фактично перетворить Крим із півострова на острів.
Українські та турецькі джерела повідомляють про початок дослідницьких робіт за проектом 20-кілометрового сухоходного каналу через Перекопський перешийок. Загальна протяжність фарватеру каналу (Перекоп – Чонгарський пролив – залив Сиваш – Арбатська стрілка) складатиме біля 120 км.
Розробку цього масштабного проекту здійснює група спеціалістів із України, Німеччини, Угорщини та Туреччини, учасники якої недавно обстежили передбачувану трасу каналу, повідомила представник України у проекті, головний інженер «УкрГідропроекту» Тетяна Луніна.
За її словами, доведеться не лише вирити канал шириною 100 метрів через Перекопський перешийок і Арбатську стрілку, але і прокласти фарватер глубиною 10-15 метрів через Чонгарський пролив і Сиваш.
20 березня, під час зустрічі українського президента Петра Порошенка з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом обговорювалося питання участі турецьких компаній у будівництві Чорноморсько-Азовського каналу в обмін на участь Туреччини у розробці газових місценароджень на Сиваші.
Також, за даними джерел у Кабміні, проект готовий інвестувати відомий американський фінансист Джордж Сорос, який останнім часом проявляє особливий інтерес до України.
Чорноморсько-Азовський сухохідний канал дозволить напряму з’єднати порти Одеси та Маріуполя, тим самим значно спростивши морські транспортні потоки між східним і південним заходом України, котрі ускладнилися у зв’язку з російським контролем над Керченським проливом. Також українська влада розглядає канал як оборонну споруду на південних кордонах країни.
Реакція офіційної Росії на плани Києва по будівництву Чорноморсько-Азовського каналу поки невідома. Аналітики припускають, що Кремль буде спробувати завадити цьому проекту.
Також можливі протести екологів, які вважають, що будівництво каналу може нанести збиток унікальним соляним та біоресурсам Сивашу.
Цікаво, що канал між Чорним та Азовським морями існував ще у середні віки, проте після включення Тавріди у склад Російської імперії його засипали, рахуючи нерентабельним та ускладнюючим наскрізне повідомлення з Кримом.
Після поразки Росії в Кримській війні 1853-1856 рр, англо-французька компанія планувала почати будівництво каналу, проте російська дипломатія зірвала цей замисел.
Літом 1920-го за ініціативою барона Врангеля, щоб убезпечити Крим від нашестя більшовиків і махновців, також планувалося прорити канал між Кримом та материковою частиною України. Тоді влада Великобританії та Франції обіцяли Врангелю підтримку, але британські та французькі спеціалісти відмовилися приїхати на будівництво каналу, боючись за свою безпеку.
Наприкінці 1942 року, окупувавша Крим гітлерівська Німеччина також хотіла прокласти сухохідний канал між Чорним та Азовським морями через Перекоп і Сиваш, щоб пов’язати захоплені порти Одеси і Таганрогу. Тоді до участі у будівництві каналу німці збиралися залучити Туреччину, якій, у випадку її вступу у війну проти СРСР, обіцяли повернути Кримський півострів у рамках кримсько-татарського протекторату.
Наприкінці 70-х років минулого століття керівництво СРСР також планувало прокласти Чорноморсько-Азовський канал для покращення морських перевезень між портами Таганрогу, Маріуполя та Одеси. Особливо в осінньо-зимовий період, коли через шторми, Керченський пролив буває зачинений для сухоходства тижнями. Також, за думкою радянських вчених, будівництво каналу дозволило б покращити рибні запаси Азовського моря, які почали зменшуватися. Проте будівництву тоді завдила Афганська військова кампанія та падіння цін на нафту, які спустошили бюджет Радянського Союзу.
