Одного разу я запиталася в одної дуже дорогої мені людини:
— Чому наші близькі в старості стають такими нестерпними? Адже саме вони вміють робити нам найболючіше, вони знають усі наші болючі точки і б’ють по них прицільно. Іноді з особливою точністю ще й спостерігають із задоволенням, як нас розриває на шматки.
І ось цей мудрий чоловік мені сказав:
— Знаєш, двічі в житті людини настає перехідний вік і людина стає нестерпною для близьких. Мабуть для того, щоб полегшити розлучення та догляд.
У юності підлітки стають нестерпними перед тим, як піти і розпочати самостійне життя. Вони так доводять своїх батьків, що ті вже раді, що вони підуть і почнуть жити окремо. Всі тонкі зв’язки рвуться і з дитиною вже не боляче розлучатися. Ніжність витончується.
Те саме відбувається на старості. Так природа готує нас до останнього прощання. Чим нестерпніша рідна людина в останні роки життя, тим легше прощання, тому що теж рвуться всі тонкі зв’язки ще за життя, залишається тільки обов’язок, а ніжність витончується.
Гірше тим, хто й у першому, й у другому випадку зберігає ніжність стосунків… Іноді ця ніжність ламає життя.
