День Соборності України був заснований, щоб громадяни нашої країни пам'ятали про важливість свободи і незалежності держави, в якій живуть.
День Соборності України 2022 - історія і традиції
Згідно з офіційними джерелами, 22 січня 1918 року Центральна Рада на IV універсалі проголосила, що відтепер Україна є незалежною державою. Через рік, 22 січня 1919 року підписали Акт злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Це означало, що республіки об'єднуються і створюють єдину державу. Пізніше домовленість назвали "Акт Злуки".
Незважаючи на підписаний акт, об'єднання територій не відбулося, але така дія істотно вплинула на політичну ситуацію в країні. У 1990 році, напередодні річниці, між Києвом і Львовом десятки тисяч людей, тримаючись за руки, вишикувалися в "живий ланцюг". Така акція підтверджувала стійкість і єдність українського народу.
У 1999 році чинний президент Леонід Кучма офіційно встановив свято 22 січня, як День Соборності України. 13 листопада 2021 року президент Петро Порошенко заснував 2 свята: День Соборності України (22 січня) та День Гідності та Свободи України (21 листопада).
Цікаві факти про День Соборності України
"День соборності ми знаємо як особливий день в історії України, який пов'язаний саме з тим, що проголошено було акт Злуки Української Народної республіки (УНР) і Західно-Української Народної республіки (ЗУНР) у 1919 році. І сама подія, яка відбулася у 1919 році, - була дійсно історичною. Зрозуміло, що це був короткий період. Усі моменти, які пов'язані зі спільною державою, вони зрозуміло, що не відбулися, але ж сам факт, що у результаті, - з одного боку революція в Російській імперії, а з іншого боку розпад Австро-Угорської імперії, - виникають дві українські держави", - УНР і ЗУНР.
Козловський затверджує, що історія такої соборності полягала у тому, що вже були історичні бажання у тієї частини українського народу, яка була наповнена розумінням важливості державотворення. Але ж на той час була вже така суттєва різниця між цими територіями, політична, економічна, соціальна, міжнародна і т.д., тому що була різна історична доля цих земель.
"Треба сказати, що для ЗУНР був більш такий характерний акцент на створення національної держави, а в УНР акценти більше ставились на соціальних питаннях, прав національних меншин і т.д. І в УНР була молода інтелегенція, діячі, романтики, а в ЗУНР вже було більше досвіду, я б сказав, політичної боротьби, і вони були більше прагматиками".
Історик каже, що сам факт того, що вони дійшли згоди і створили цю саму Злуку, є таким прикладом, що у таких складних умовах люди, які формувалися за різних історичних обставин, усе ж таки знайшли згоду, знайшли розуміння, переступили через власні амбіції, і було підписано акт Злуки.
До справжнього об'єднання справа не дійшла, тому що буквально через декілька днів та частина, яка була ЗУНР, опинилася у ситуації війни з Польщею, акт фактично перестав бути чинним, і потім денонсували його, але все ж таки це має величезне історичне значення як факт такого реального об'єднання українців, українських земель в єдиній соборній державі, - тобто ідея соборності, унітарності, єдності, у той час проявила себе у повній мірі.
"Ми пам'ятаємо, що ситуація була важка. Знову ж таки, практично повторює і сучасну ситуацію: був ворог, який йшов з боку Росії, з бажанням повернути Україну в зону своїх інтересів, а з іншого боку, - був певний розбрат, тому що існували не тільки регіональні особливості, було що безліч різних факторів. Ми пам'ятаємо, і той же Махно з його армією і його впливом на півдні і сході. І не змогли домовитись усі, не змогли об'єднатися остаточно усі елементи з одного боку, а з іншого боку було недостатньо комунікації між владою і населенням. Велика кількість людей не усвідомлювала свою відповідільність, було інфантильним і переживало стан такого очікування, коли воно усе завершиться. І фактично не брали глобальну відповідальність за свою державу, яка тільки постала".
Козловський вважає, що саме ці уроки також зараз важливі, тому що у нас є і фактор зовнішньої агресії, і небезпека війни, і ще є багато людей, які знаходяться у такому стані безвідповідальності. Усе це говорить про те, ми повинні виносити історичні уроки і пам'ятатати, що у нас одна єдина соборна Україна.
