Плани створити систему газопроводів, які стали б альтернативою українській ГТС і виключили б її з транзиту газу до Європи, були розроблені ще у середині 90-х років.

Про це пише журнал "НВ" у статті "Газом і не пахне", присвяченій передісторії та наслідкам будівництва газопроводу Північний потік-2.

Вперше публічно про плани замінити транзит через Україну будівництвом газопроводів на інших напрямках глава правління Газпрому Рем Вяхірєв заявив ще 18 листопада 1996 року в Лондоні на конференції, присвяченій інвестиційним можливостям в Росії і СНД.

"Раптом Рем Вяхірєв, голова правління Газпрому, відкриває журналістам, що у нього насправді на думці. „Один раз треба було заплатити на 30% дорожче і протягнути нитку через Балтійське море, сказавши всім країнам: до побачення“, — говорить він. Мова тоді могла йти тільки про одну країну, якій призначалася це „до побачення“. у 1996-му практично весь експорт російського газу до Європи проходив через українську ГТС і досяг найвищої точки — 140 млрд куб. м на рік (у 2021-му контракт передбачає 40 млрд кубів). Повторити таку висоту вдалося тільки один раз, в 1998-му", — йдеться у статті.

Подальший розвиток подій показав, що Кремль планомірно реалізував "план Вяхірєва": були побудовані Північний потік-1, дві гілки Турецького потоку, а тепер близький до завершення Північний потік-2.

Сумарно вищезгадані обхідні маршрути здатні забезпечити річний пропуск понад 170 млрд куб. м газу. Це практично еквівалент максимальної можливості української труби. Таким чином проект, позначений Вяхіревим як "до побачення", завершено.