Тоді, потужний селевий потік прорвав дамбу і висока хвиля пульпи, яка на початках сягала чотирнадцяти метрів, накрила Куренівку, історичний район Києва між Подолом та Пріоркою...

Внаслідок цього, за різними оцінками істориків, загинуло до 1500 осіб: в оселях, приватному та громадському транспорті, на роботі, і навіть у дитячому садочку...

Мій дід, Приходько Михайло Микитович, який працював журналістом, був на місці трагедії, бачив той жах, втім мені, малому, розповів лише те, що бачив як відкопували автобус і діставали мертвих людей...

Що ж стало передумовою цієї біди?

У 1950-му, а повторно у 1952-му році, виконком Київміськради видав розпорядження заповнити пульпою Петрівських цегляних заводів Бабин Яр.

Непридатні для цегельного виробництва земляні породи змішувалися з водою й у вигляді пульпи по трубах відводилися у відроги Бабиного яру. Шар намиву сягав 30 метрів. При цьому, за весь цей час, водозбірний колодязь чистили лише раз...

Та окрім всіх можливих виробничих порушень - існує і моральний аспект: комуністи постановили залити пульпою Бабин Яр, залити пульпою прах тисяч невинно убієнних, тому серед корінних киян досі можна почути історію, що Куренівська трагедія це помста комуністам-безбожникам від жертв Бабиного яру...

А ще, у Києві аж до самої декомунізації існував бульвар Алєксєя Давидова, який під час трагедії був якраз головою виконкому Київміськради... Ніби насмішка над жертвами...

Вічна пам‘ять жертвам Куренівської трагедії...

Автор: Назар Приходько