Минуле століття пройшло під гаслами дорослого центризму, а ХХІ століття зустріло всіх дітоцентризмом, так і з’явилося покоління «сандвіча» – зажатих людей, які опинилися між цими двома «світами». Вони піклуються і про вже старих батьків, і про дітей, які ще не «вилетіли» з рідного гніздечка, відмовляючи собі у всьому, бо так «треба». Саме вони так і не встигли пожити «для себе».
Люди, яким зараз за 50 років, ніколи не могли пожити собі на втіху. Покоління зажатих людей – це реалії сучасного світу. Крім того, це демографічно обумовлено.
Не так давно, якщо мати на увазі історію людства, до 45-50 років люди встигали виростити дітей та відправити їх у вільне плавання, а також попрощатися зі старими батьками. Проте зараз жінки народжують після того, як побудують кар’єру, і це нормально. З іншого боку, картина «жінка з маленькою дитиною за руку й пристарілими батьками в інвалідному візочку» зараз також не є чимось дивним.
ХХІ століття – вік дітоцентризму, і ні для кого це не новина. Наразі прийнято піклуватися про дітей не тільки до повноліття або до моменту закінчення ними навчання, а й багато років після. Це призводить до того, що самі батьки «затягують» свою турботу. Вони пильно слідкують за своїми дітьми навіть тоді, коли вони вже мають власну сім’ю та дітей. З іншого боку, і юне покоління не спішить із дорослішанням, бажаючи за допомогою батьків продовжити період безтурботного дитинства та юності.
Так і з’явилося покоління зажатих людей. Ті, кому зараз злегка за 50 років, опинилися між першочерговою повагою та турботою про старше покоління попереднього століття й дітоцентризмом ХХІ століття.
На Заході таких людей називають «сандвічами». Вони зажаті з обох боків турботою про батьків та дітей. Ті, кому за 50, розриваються між «треба» та «повинен», і в них не залишається ні часу, ні ресурсів на «хочу». Так і виходить, що в житті таких людей немає місця для них самих, для їхніх бажань та захоплень.
Що робити, щоб нарешті пожити й для себе? Єдиного рецепта немає. Проте, якщо ви відчуваєте, що у вашому житті немає місця для вас самих, змінюйте свої пріоритети. Знайдіть час для того, щоб не просто існувати між «треба» і «повинен» і дозвольте своїм дітям також жити своїм життям.
