Ліна Василівна Костенко — українська письменниця, поетеса-шістдесятниця.
Лауреатка Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994).
У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу.
Почесна професорка Києво-Могилянської академії, почесна докторесса Львівського та Чернівецького університетів.
Відмовилась від звання Героя України.
Ліна Василівна Костенко – сильна жінка та справжня патріотка своєї країни!
Цитати
Чоловік формулюється не тоді, коли затуляється щитом, а тоді, коли піднімає меч.
Я скорше дуба вріжу, ніж мене поставлять на коліна.
У всіх народів мова – це засіб спілкування, у нас це – фактор відчуження.
І що цікаво – серце у колібрі майже втричі більше, ніж шлунок. От якби так у людей.
Так, держава – це я, а не те, що з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава.
Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем.
Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіка.
Мені потрібне слово, а не слава.
Троянда – як кохання, може завдати болю, якщо не вмієш її узяти.
Ми ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати.
Жінка втрачає на інтелекті, лише коли закохана. Так що бажано стабільно підтримувати в ній цей стан.
Жінка – як музика, її можна любити навіть не дуже розуміючи.
Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої люди.
Любов – це насамперед відповідальність, а потім уже насолода і радість.
Поразка – це наука. Ніяка перемога так не вчить.
Людям не те, що позакладало вуха – людям позакладало душі.
І жах не в тому, що щось зміниться, - жах у тому, що все може залишитися так само.
Бог з вами, люди. Все до чого ми байдужі, байдуже до нас. Через те ми такі самотні.
Я нічого не боюся. Я тільки боюся причетності до ідіотів.
Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.
Страшні слова, коли вони мовчать.
Людина лише тоді по-справжньому дорожить життям, коли в неї є щось несумірно дорожче за власне життя.
Людина така, яке її щастя.
І кожен фініш – це, по суті старт.
Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива.
