Ніч великої сили з 31 жовтня на 1 листопада, коли стають межі світів перетинаються, коли зустрічається світ Яви і Нави, коли Духи наших Предків і тих, хто буде жити після нас, постають невід’ємним цілим, разом зі Світом, який вмирає, та світом, який оновлюється, з усіма стихіями і їх міццю.
Велес стоїть на межі — Світ Нави сторожить, Світу Яви допомагає, Світ Прави доглядає.
У цю ніч Духи Предків повертаються до своїх Нащадків, щоб благословити весь Рід. Пам’ятайте, що це, перш за все, родинне свято. Перед настанням темряви запалювали Вогнище, яке захищає оселю від злих Духів, а на підвіконня ставиться свічка, вона вказує шлях Душам Пращурів, які приходять до нас аби допомогти.
Згадують тих хто пішов на Луки Сварожі — родичів, близьких, друзів, проте без жалю. Вдачею вважалось побачити у сні саме в цю ніч когось із померлих родичів. Наші Предки вірили, що у цю ніч можна отримати відповіді на найскладніші питання. Для цього треба було назвати ім'я померлого родича та звернутись до нього: "Сьогодні тобі в цей світ приходити — мені пораду приносити. Підкажи, як мені завершити справу".
Дні поминання Предків свято шанували у слов’ян. Перед святкуванням прибиралися в будинку, милися в лазні, де залишали відро чистої води і новий віник для Душ Предків.
Накривали святковий стіл. Господар будинку перед трапезою закликав Пращурів — «Діди, Прадіди, Предки наші славні приходьте, з нами пийте та їжте …», і запрошував поіменно всіх Предків на вечерю. Біля столу залишали кілька порожніх стільців для тих, хто можливо, загляне до вас на вогник і для Предків, які прийдуть на ваш поклик. У будинку відкривалися всі двері, щоб Пращури могли заходити і сідати за стіл. Перед тим як споживати чергову страву, частину її відкладали на спеціальну тарілку для Духів.
Урочиста поминальна вечеря тривала досить довго, всі згадували добро своїх родичів, які пішли на Луки Сварожі до рідних Богів, ті вчинки, якими може пишатися всі покоління цього роду. Під час святкової вечері дозволялося говорити тільки про Предків — їх життя, рисах характеру, згадувалися їх слова і настанови, мудрі поради і добрі справи. Починалася ця розмова з розповіді про найстаршого і найбільш відомого Пращура, а закінчувалася — спогадом про померлих зовсім недавно.
По завершенню святкування, господар проводжав Дідів зі словами — «Прощайте Діди, йдіть і заберіть з собою біди, хвороби заберіть, і різні проблеми, що є в цей час.…».
Для захисту себе від злих Духів наші Предки використовували дерев'яні маски. Такі маски були відомі в часи Київської Русі.
ЩО Ж МИ МОЖЕМО ЗРОБИТИ ДЛЯ СЕБЕ, СВОГО РОДУ, СВОЄЇ ПЕРВОЗДАННОЇ ДУШІ?
ЯК ПРОВЕСТИ ВЕЛЕСОВУ НІЧ?
В день напередодні Велесової ночі згадайте всіх своїх живих рідних і близьких, побажайте їм чогось хорошого. Можете зателефонувати їм, написати, зайти в гості і сказати кілька теплих і приємних слів. Просто, щоб дати їм зрозуміти: “Я вас бачу … Ви є в моєму житті — і це важливо для мене”.
Увечері поставте на вікно свічку, яка буде маяком для ваших померлих рідних. Погасіть в будинку електричне світло і запаліть інші свічки від Вогню тієї, першої, що стоїть на вікні. Біля столу залиште кілька порожніх стільців для тих, хто можливо, загляне до вас на вогник і для Предків, які прийдуть на ваш поклик.
Згадайте рідних добрим словом, подякуйте за те, що ви взагалі є на цьому світі. Згадайте поіменно тих, кого пам’ятаєте, пом’яніть і тих, чиї імена вже забуті.
Подякуйте своїм живим батькам, бабусям, дідусям. Побажайте добра і успіху дітям і онукам, адже вони наше продовження, вони будуть поминати нас, коли нас вже не стане.
Велесова ніч — це свято зв’язку поколінь, коли ми дивимося не тільки назад, але і вперед.
І не забудьте виставити на вулицю частування — нехай навіть маленьке блюдечко — для тих померлих, кого забули, чий Рід припинився, кого нікому пом’янути. Нехай вони згадають Вас добрим словом десь там, в своїх світах …
Уявіть себе, стоячим в широкому відкритому просторі — в степу, або в полі, або на вершині гори. Уявіть, як ви повільно повертаєтеся назад і раптом бачите нескінченне число людей, що стоять за вашою спиною.
Обличчя найближчих вам знайомі — це ваші батьки, дідусі та бабусі. Деякі з них живі, деякі вже померли. Ті, хто стоять далі, не показують вам своїх лиць, але ви знаєте, що вони теж були у вашій долі, що без них було б неможливе ваше життя, що і вони теж привели вас сюди і дали вам можливість здійснитися.
Скажіть усім їм слова подяки. Пообіцяйте їм, що в пам’ять про них ви обов’язково зробите що-небудь прекрасне і обов’язково будете ЖИТИ ПОВНИМ ЖИТТЯМ, дихати на повні груди, любити всім серцем! Це буде найцінніший подарунок для них і найвиконаніше втілення пам’яті про них.
Підсумуйте здобутки минулого року. Згадайте все, що вдалося досягти, що було хорошого. Подякуйте рідним Богам за це. Подумайте про те, що повинно залишитися у вашому житті з прожитого року, а що повинно безповоротно піти. Напишіть на аркуші паперу: “Так підуть з мого життя …”. Спаліть цю записку і розвійте попіл за вітром. І хай звільнене місце займуть ваші плани на майбутнє. Поміркуйте, що Ви б хотіли досягти? Мрійте! І хай Велесова ніч буде вам ще одним нагадуванням про наш обов'язок перед Предками, самим собою і майбутніми поколіннями.
Календар українських традиційних свят
