У четвер, 29 серпня, Голосіївський районний суд Києва оголосив вирок Владиславі Трохимчук, яка два з половиною роки тому, зимою 2016-го, на одинадцять днів залишила вдома самих 1-річного сина та 3-річну доньку.
Діти не просто знаходилися такий довгий час без догляду дорослих, їх закрили в кімнаті, чим залишили дітей доступу до кухні, де зберігалася їжа. Діти не лише не могли їсти, а й помитися чи сходити до туалету. Вони не могли покликати на допомогу, доступу не було і до коридору, щоб не почули сусіди. Мати залишила дітей на жахливу смерть. Однорічний син Даня помер на 8-мий день від голоду, а його сестричка Аня ще три дні знаходилась в кімнаті з тілом братика. Дівчинка була у критичному стані, в неї почали відмовляти внутрішні органи. Аня залишилась живою, адже знайшла воду для квітів і попила…
Горе-мати весь цей час провела зі своїм чоловіком і новонародженою донькою Софією. Згадувала чи вона чи закритих Данила та Аню, невідомо. Проте коли на 11 день Владислава зайшла до квартири, вона принесла сирки, банани, печиво – схоже, вирішила нагодувати дітей. Знайшовши ледь живу доньку і мертвого сина, жінка викликала швидку. Лікарі констатували смерть хлопчика, дівчинку забрали до реанімації, а саму Владиславу затримала поліція.
Про причину такого нелюдського вчинку мати трьох дітей говорила туманно. Наче, вона не розуміє, чому так сталося. І взагалі сподівалася, що за дітьми приглядає свекруха – мати першого чоловіка і батька Ані та Данила Олексія. Проте ця версія у слідства не викликала довіри, адже Владислава не просила свекруху побути з дітьми і в тої не було ключів до квартири.
Справжня причина виявилася настільки жахливою, що волосся стає дибки – Владислава спеціально морила голодом дітей, щоб їх фотографувати та публікувати знімки в інтернеті та збирати кошти, начеб то для операції. Виставляючи пост про те, що в Ані знайшли пухлину і що вона помре, якщо не прооперувати, Владислава не могла довести це нічим – адже документів з вигаданими хворобами з підписами лікарів у неї не було.
Щоб розжалобити людей, мати відправляла їм знімки дівчинки із закатаними очима і пересохлими губами. Це дає привід думати, що горе-мати й раніше практикувала "голодну дієту" для своїх дітей. Взимку 2016 року Владислава покликала в гості інтернет-подруг, які почали сумніватися у правдивості історії про смертельну хворобу. Подруги мали до неї прийти 5-го грудня. На одинадцять днів до цього Владислава закрила двох дітей в кімнаті й поїхала до нового чоловіка. Повернулась лише перед приходом гостей, щоб прибрати вдома.
Сенс цього жахливого вчинку у тому, щоб подруги побачили її дітей хворими та виснаженими та знову стали давати їй гроші "на операцію". Однак цього разу Владислава прорахувалась. Їй не прийшло до голови, що 11 днів без їжі і води не витримає жоден дорослий, що вже казати про дитину.
Слідство тривало два з половиною роки. У квартирі, де помирав у страшних муках маленький Данило, поліцейські знайшли відірваний лінолеум, зібрані шпалери й розмазані по стінах екскременти – діти це їли, щоб вижити.
Допитані сусіди, як очевидці, сказали, що вони постійно чули крик і плач дітей, кілька разів викликали поліцію, проте безрезультатно – поліцейські питали: навіщо приїжджати, якщо просто плачуть діти? Що тут особливого? Кілька разів до квартири намагалися потрапили рідний батько і його мати. Стукали, дзвонили, але їм ніхто не відчиняв.
Дізнавшись про трагедію, Олексій Трохимчук плакав, говорив, що він і його колишня дружина переписувалися цими днями та вирішували, що подарувати маленькому Данилкові на день народження, що мав скоро настати. Чи міг він подумати, що його син був вже мертвим і його вбила рідна матір! Другий чоловік Владислави, Антон Подчапко, як його мати та сестра, в один голос стверджували, що не можуть повірити в те, що коїлось, адже Владислава була гарною матір'ю, любила, одягала, годувала дітей, вела здоровий спосіб життя, не палила і не вживала наркотиків. Але саме це, а також психіатрична експертиза, встановила, що молода мати усвідомлювала свої вчинки й дала слідству переконатися: Влада свідомо морила дітей голодом.
Початкову статтю 135 Кримінального кодексу перекваліфікували на 115, 2 частину – "Навмисне вбивство". До того ж Голосіївський районний суд одразу відмовив у зміні статті Київській прокуратурі довелося оскаржити це в апеляційному суді.
Вчора усі з нетерпінням чекали всі: і подружжя Горові, власники тієї ж квартири, де сталася біда та активісти групи "Трагедія через байдужість", які відслідковували голосну справу і журналісти.
Усі сподівалися, що жінку підготують до пожиттєвого заключення. Але не так сталося, як гадалося.
Першим тривожним дзвіночком стало те, що обвинуваченої не було у залі суду. Як пояснили судді, в автобусі, яким конвоювали людей з СІЗО… не було місця. У залі суду був увімкнений екран, транслюючий картинку з камери, де знаходиться Владислава. Було видно, що жінка поводить себе спокійно: ходить, підставляє стільчик і щось дістає з полички. Так повсякденно, наче в цей момент їй нічого не загрожує.
Суддя Галина Бондаренко довго читала обвинувачувальний акт. Говорила, що Владислава не пам'ятала, що в той вечір сталося, що двері до спальні не були зачинені, де знайшла мертвого сина, Владислава сильно кричала (це чули всі сусіди), значить вона не свідомо вбила свою дитину.
"Враховуючи те, що вона не покаялась у своєму злочині, а також, що у неї присутній цинізм, демонстративність, безжалісність … суд вважає правомірним проговорити обвинувачену до найвища міра покарання".
І тут на всіх очікував сюрприз. Найвищою мірою покарання стали 8 років позбавлення волі. Адже перед оголошенням приговору судді змінили статтю, за якою судили горе-матір, з умисного вбивства на ту ж, що і була на залишення у небезпеці.
Ба більше, Галина Бондаренко оголосила, що з цього терміну буде вичитаний час, що Владислава провела у СІЗО, до того ж один день в ізоляторі прирівнюється до двох днів у в'язниці.
Трохимчук взяли під варту 5 січня 2016 року. Сьогодні вона знаходиться під арештом два роки, на який її проговорили. Цей термін помножується і віднімається від того, який їй проговорили.
Вісім років мінус 5 років і 4 місяці означають, що менше ніж через 3 роки Владислава буде на волі. Почувши вирік дітовбивця… засміялася і захлопала в долоні. А у залі суду почалося неймовірне. Журналісти плакали, активісти кричали суддям "Ганьба".
- Це не судді, а просто продажні люди, які "відмивають" злочинців і садять до в'язниці невинних, — з гіркотою сказав Михайло Горовий, власник квартири, яку винаймала Владислава і в якій зачинили дітей. – Ця сама Галина Бондаренко приговорила Дмитра Павлієнко до пожиттєвого вироку, хоча він не вбивав суддю Зубкова, що потім було доведено. А тут, де ситуація загалом очевидна, вбивці, яка заморила городом таке маля, дають, по суті, три роки.
- Як мати двох дітей я просто шокована і від зміни кваліфікації, і від приговору – сказала "Фактам" спікер Київської прокуратури Надія Максимець. – Як тільки вирок буде офіційно опублікованим, ми подамо на апеляцію і будемо змагатися за те, щоб Владиславу Трохимчук покарали по всій строгості закону.
