Інститут Дослідження Голодомору опублікував історичні дані щодо "Розкуркулення українського селянства".
1 лютого 1930 р. ЦВК і РНК СРСР прийняли постанову «Про заходи щодо зміцнення соціалістичної перебудови сільських господарств в районах суцільної колективізації і щодо боротьби з куркульством». Ця постанова надавала видимість законності терору. Оголошувалося про скасування законів, які дозволяли оренду землі та найману працю в аграрному секторі, а також про конфіскацію у куркулів засобів виробництва. Списки розкуркулюваних з поділом на категорії мали складатися за постановою наймитсько-бідняцьких зборів або сільських сходів.
Розкуркулення тривало з другої половини січня до початку березня 1930 року. Воно охопило в Україні 309 районів, у яких налічувалося 2 млн 524 тис. сільських дворів (із загальної кількості 5 млн 54 тис. у 581 районі. Станом на 10 березня 1930 р. в Україні було розкуркулено 61 тис. 887 господарств (2,5%).
Розкуркулення здійснювалося терористичними методами. Ізольовані один від одного, селяни-власники не могли протистояти державному апарату і своїм односельцям з числа бідняків та наймитів, яких апаратники нацьковували на них. Коли незаможні відмовлялися виконувати нав’язану їм роль і приєднувалися до протестів проти колективізації – їх зараховували до «підкуркульникі»в, після чого репресовували як «куркулів». Відчувши величезне напруження в селі, створене насильницькими методами колективізації, Сталін вирішив на певний період відступити. У березні 1930 р. своїм листом «Запаморочення від успіхів» від оголосив колективізацію справою добровільною, а методи адміністративного тиску на селян – перекрученнями лінії партії.
Однак після посівної кампанії розкуркулення відновилося, охоплюючи все більшу територію. На початку червня 1930 р. експропріація селянських господарства здійснювалася в 450 районах з наявних 583. Усіх розкуркулених почали депортовувати у північні та північно-східні регіони СРСР, де швидко розвивалася переважно на примусовій праці лісова промисловість. У червні 1930 р., виступаючи на ХVI з’їзді партії, Сталін визнавав репресії «потрібним елементом наступу», публічно закликаючи до насильства. Протягом 1929-1931 рр. з УСРР було депортовано 97 тис. сімей. У 1928-1931 рр. кількість сільських дворів в Україні скоротилася на 352 тис.
