Друзі, сьогодні буде пост на цікаву та важливу тему про те, як в СРСР працювали за трудодні. Думаю, ви не одноразово чули про те, що в радянських колхозах людям не виплачували зарплатню, натомість ставили палички в конторські книжки, котрі пізніше можливо обміняють на продукти чи іншу продукцію колхозу. Фанати СРСР полюбляють говорити, що це все брехня, що всього цього взагалі не було, а якщо й було – то лише на користь, і взагалі великому геніаліссімусу і мовознавцю видніше.
Насправді система трудоднів була фактичною легалізацією рабства в СРСР, й прямим її наслідком став скасунок у колхозників паспортів (адже ті тікали до міста і якось потрібно їх було утримати в селі) – що ще більше приблизило радянську систему до справжнього кріпосництва.
З чого все почалося
У 1917 році в Російській імперії стався жовтневий переворот, у процесі якого до влади під керівництвом старого Крупського прийшли більшовики – великі демагоги й популісти. Спочатку вони прийняли кілька, здавалося б, розумних законів ("Декрет на землю", "декрет про мир"), згодом взагалі був оголошений НЕП – однак паралельно стало відомо, що вільним і працьовитим людям на більшовиків байдуже і на вільних і чесних виборах демагоги більшовики ніколи не виграють.
Приблизно у ті ж роки виявилося, що "народна радянська влада" насправді ніяка не народна і навіть в якомусь сенсі не "радянська" – ніхто ні з ким не радився, на заводах профспілки більше не займалися захистом прав робітничих (вони лише доносили їм рішення партії й керівництва), насправді більшовики зазнали поразки на всіх фронтах – забезпечені й робітні селяни прокатували більшовиків на місцевих виборах, виставляючи їх демагогію на посміховисько і голосуючи за "тямучих управлінців".
Як результат – більшовики почали репресії проти всіх незгодних – нічого іншого вони, за великим рахунком, не могли вдіяти. Всі інші партії було оголошено ворогами й знищено, багатих і незалежних селян оголосили "кулаками" і почали висилати, а тих робочих, хто хотів реального "радянського" правління на заводах – швидко забирали до ОГПУ і звинувачували в "контрреволюції".
В СРСР про це ніколи не писали – але до 1930-го року в країні фактично встановилась диктатура і неволя в кілька десятків разів більша за царську. Якщо в період з 1905-1917 років, робітники могли збиратися, створювати статичні комітети, навіть видавати власні газети й протестувати – то тоді будь-які протести рубали на корені, "зачинателів" висилали або ж розстрілювали, а в колхози повернулося справжнє кріпосне право.
Трудодні й радянське кріпосництво
Систему "трудоднів" ввели у 1930 році, в період раннього сталінізму і пропрацювала аж до 1966 року – зачепивши правління трьох генсеків і кількох поколінь селян. Полягала ця система в тому, що колхозникам перестали виплачувати зарплатню, натомість зачисляли так звані "трудодні", система булав край жорстокою і чимось нагадувала систему обліку в концтаборах. Людина працювала на тяжких фізичних роботах в колхозі, а замість винагороди отримувала "паличку" в колхозну облікову книжку. Пізніше ці "палички" могли викреслити за які-небудь дрібні провини тощо – наприклад, за "невиконання норми" з людей знімали цілу чверть трудоднів.
Який фінансовий еквівалент був у трудодня? У 1930-х роках в бідних колхозах один трудодень вартував 30 копійок – на цю суму могли видати, до прикладу, хліб, зерно чи шерсть. Як наслідок – все це прийшло до масового голоду і неймовірної бідності серед селян. До того ж, якщо за царя люди ще могли якось виживати, маючи дохід з власного наділу, то в СРСР на присадибне господарство було введено податки, які більше збіднювали селян.
Усе це приводило до того, що селяни почали масово втікати до міста – тікали від цього рабства, голоду та безвихіддя. Більшовики вирішили, що далі так не буде, і з 1932 року фактично легалізували рабство – селянам перестали видавати паспорти й втратили ті ж право, які втратили за кріпосного права – не могли вільно пересуватися, обирати вид діяльності тощо.
Аналогією "пана" в новому радянському кріпосництві став голова колхозу – тепер він видавав дозвіл на те, щоб селянин міг куди-небудь поїхати зі свого ж поселення, дозвіл на навчання в тому чи іншому навчальному закладі – загалом, повністю розпоряджався долями селян та їх дітей. Молодь усіма силами старалась втекти від Колхозного рабства (наприклад, мало хто повертався до рідного колхозу з армії), але вдавалося це не всім.
Що ще цікаво – через загальну бідність в колхозах фактично не виплачували пенсії. Формально вона була – але складала всього лише 2 рублі в місяць.
Чим все закінчилося?
Закінчилося все передбачливо: спочатку в 1959 році ввели "гарантований мінімум виплати" – щоб народ в колхозах зовсім не помирав з голоду (як це часто траплялося в кінці 1940 років), згодом в травні 1966 року було вирішено скасувати трудодні – ввели ж гарантоване право на оплачування праці. У цьому ж році колхозники почали видавати паспорти – після майже 50 років "влади працівників і селян" комуністи нарешті визнали право селян називати людьми.
В роки перебудови багато радянських видань почали писати правду про те, що трудодні були лише паличками в конторських книжках і ототожнювалися з неоплаченою, рабською працею, цю систему стали називати "помилкою". Внаслідок цієї "помилки" декілька поколінь селян жили в фактичному рабстві, безправ'ї й нерідко помирали з голоду…
Втім, де-не-де трудодні збереглися і сьогодні – в невизнаній "ЛНР" на сході України. Облік робіт в сільському господарстві досі ведеться в тих же трудоднях, що можна обміняти на харчі. Так що це дуже хороше місце для поціновувачів СРСР – можете туди переселятися і насолоджуватися "тим самим величчям". І ще там, напевно, дуже смачне морозиво.
Такі от справи.
