У п’ятдесят шість років зустріла свою любов. І зовсім не хочу заміж

Мені дуже хочеться поділитися з вами своєю історією для того, щоб ви зрозуміли, що кожен з нас є господарем власного життя. Однак у наш час можливо вирішити будь-які проблеми з урахуванням того, як буде краще саме вам.

Хочу трохи розповісти про себе: мені п’ятдесят шість років, мій шлюб тривав цілих двадцять сім років, однак чоловік пішов з сім’ї до іншої жінки, при цьому він прихопив з собою всі наші спільні накопичення. У нас з чоловіком дітей немає, але це зовсім окрема тема для розмови.

Після зради чоловіка я приходила в себе більше трьох років. Для мене було важливо зрозуміти, як мені жити далі, так як я залишилася одна. У мене не було ні рідні, ні дитини, ні чоловіка, якого я завжди няньчила свого і оберігала від усіх примх долі. Та й було мені вже тоді далеко не вісімнадцять.

Я з головою поринула в роботу. Я працювала лікарем в лікарні. Робота у мене така, що щодня доводиться спілкуватися з великою кількістю людей, що не дозволяє нудьгувати. Найстрашнішими для мене в той час були вечори та святкові дні, коли я залишалася вдома зовсім одна і чекала того моменту, коли мені потрібно буде йти на роботу.

Однак в один прекрасний момент я вирішила не просто повернутися до життя, але і знайти собі чоловіка, з яким я знову відчую себе бажаною і коханою.

А як відомо, чого найбільше хочеться, то з тобою і трапляється. Приблизно через два тижні після того, як я прийняла своє рішення в наше відділення, поклали чоловіка, який був трохи старший за мене. Він був удівцем і колишнім військовим у відставці.

Ми з ним почали потихеньку спілкуватися на теми, які не торкалися його лікування. Він був дуже цікавою людиною. Коли він виписувався, то попросив у мене телефончик.

Вже через кілька днів він мені подзвонив і у нас почався роман. Він був дуже галантним і було видно, що він з тих чоловіків, хто звик підкорювати жінок своєю чарівністю і турботою.

Він також, як і я був далеко не бідною людиною, а тому наше спілкування було різнобічним і нічим не обмежене. Так було до тих пір, поки він не вирішив зробити мені пропозицію.

Саме в цей момент у нас з ним виникло перше нерозуміння. Я йому чесно зізналася в тому, що у мене немає бажання підлаштовуватися під когось нехай навіть і не зовсім чужого для мене чоловіка.

Мій побут був налагоджений, у мене були власні потреби і звички, які я зовсім не збиралася змінювати.

Крім цього, я вірила, що якщо ми станемо подружжям, то моментально перетворимося в двох сварливих старих, а я хочу залишатися для нього коханою жінкою.

Я йому поставила таку умову: він є моїм коханим чоловіком, як зараз модно говорити бойфрендом, а я – його жінкою. Ми можемо зустрічатися і насолоджуватися спілкуванням один з одним, проте кожен з нас буде залишатися в своєму комфортному для себе світі і ніколи не буде нав’язувати іншому свій власний життєвий уклад.

Я вважаю, що в такому віці – це єдиний вірний спосіб спілкування і можливість сформувати тривалі відносини, наповнені ніжністю і любов’ю.

Мій чоловік погодився з моєю умовою. Ми з ним дуже часто зустрічаємося, іноді я навіть залишаюся у нього на ніч, але при цьому я завжди повертаюся до себе додому, також, як і він. Деяку романтичність в стосунки вносить також і те, що у нас з ним роздільний бюджет.

Нещодавно він в подарунок підніс мені золоте кільце і сказав, що воно з’єднає наші серця. Мені подобається те, що кожного ранку я отримую привітальні СМС, а вечорами, він кожен день бажає мені на добраніч. Ми живемо без притирок, сварок через не винесе сміття. Ми завжди один для одного є святом.

Якщо мені хтось ставить запитання чи заміжня я, то я завжди відповідаю: «Я за коханим чоловіком».

Своїм листом я хотіла підтримати самотніх жінок, які вже поставили хрест на своєму жіночому щасті! Так як навіть перебуваючи в зрілому віці кожен з нас може знайти своє щастя незважаючи на всі вікові заскоки!

Джерело.

2ogoloshenya