"З Росії з любов'ю" - це те, що можна прочитати під двома триколірними сердечками, охайно приклеєними до вантажних автомобілів КАМАЗ, які вивантажувалися з Іл-76, що щойно приземлився в Римі.
Телевізор, що гучно працює через вікно сусіда, розхвалює приліт російського літака. А сам сусід по-своєму хвалить вже щось зовсім інше. Очевидно, навіть він не збагнув того, що до цього часу Путін спеціально не купував наші персики з регіону Романії через санкції, які Італія разом із ЄС ввела стосовно РФ після початку війни на Донбасі та анексії Криму.
Минуло вже шість років, проте Крим й досі залишається анексованим, а Україна – окупованою. Можливо, через цей факт військовий зелений КАМАЗ з логотипом RU не цікавить мене, хоча я великий фанат військової техніки.
Минулого літа, перебуваючи за вікном авто, на якому я прямував з Чечні до Грузії, вздовж Інгушетії та Північної Осетії, я побачив високий рівень бідності. Я спостерігав за нею вздовж вулиць, на фасадах різних “сталінок” та “хрущівок”, в очах вуличних продавців, серед гравію, у взутті, яке на три розміри більше, серед дітей, що сиділи на сходах занедбаних будинків. Однак неабияк ця сама бідність простежується у автомобільній черзі, в якій довелося мені стояти під час виїзду Владикавказу. Саме в ній, між одним КАМАЗОМ та іншим, я пам’ятаю як я запитав себе, якими тоді можуть бути лікарні в Росії. На щастя для мене, тоді я не дізнався про це. Але цікавість залишалась, і я почав запитувати своїх друзів, з усіх країн колишнього СРСР, серед них чеченець, українець та декілька росіян.
Я знаю, це здається схожим на жарт, про який зазвичай розповідають на дні народженні після шести-семи склянок “Сангіовезе”. Однак ці жарти вже не для них, зараз їм вже не до сміху. Є перші випадки коронавірусу у Грозному та Москві. І мої друзі неабияк почали бідкатися, тому що саме їхні лікарні "В плохом состоянии". Отримавши кілька фото та отримавши від них інформацію, спочатку мені не хотілося в це вірити.
Деякі фотографії дійсно здаються не справжніми, а бліьш схожими на ті свілтини які я зробив в Чорнобилі позаминулого літа. Інші ж нібито зроблені на російській переферії.
По правді кажучи, Росія велика й неосяжна, й тому неможливо, щоб всі лікарні тут в поганому стані. Звичайно, є й багато розкішних лікарень. Саме ті, де фотографується Путін. Ті, де потрібно викласти не малі гроші за одну крапельницю.
Я викладач. В Росії я б заробляв 37 500 рублів в місяць. Це приблизно 400 €. Тоді б розкіш була б не для мене. Я мав би лише сподіватись, щоб потрапити до рук хороших лікарів, або точніше кажучи, зовсім до них не потрапляти.
Якщо ж в Росії велика кількість лікарень перебувають у катастрофічному стані, яку допомогу росіяни можуть надати нашим італійським лікарням, які є одними з найкращих у Європі та за її межами? Особисто мені важко повірити в казку під назвою "з Росії з любов'ю". Я також не вірю, що за цю допомогу в свій час не буде виставлено рахунок, як тільки ця надзвичайна ситуація закінчиться.
Італія - найкрасивіша, найдорожча і бажаніша країна світу. Я переконався в цьому минулого літа повертаючись з Чеченського Кавказу, коли мій водій слухав Тото Котуньо на повній гучності. Ось чому, коли тільки я побачив шиповані шини російських КАМАЗІВ, що рухаються по моїй італійській землі я подумав про справжню колонізацію. Дійсно, часи змінюються, а методи залишаються. Я б назвав це "коронізація".
Валентіно Брокколі
з епіцентру пандемії короновірусу в Італії.
