Кам'янчанин Олександр Детцель на своїй сторінці у Facebook розмірковує над тим як в Україні проходять передвиборчі перегони та як їх результат вплине на майбутнє нашої держави.
Орфографія збережена
Я заспокоївся. Абсолютно. От на скільки мене, до першого квітня, рвало, бісило, нервувало, вибивало з колії те, що з нами відбувається, настільки ж і зійшов спокій. І це не добре, бо спокій зійшов від усвідомлення того, що сталось неминуче, від того, що ми майже повністю програли. І не якісь там срані вибори. То дрібниця. Ми програли споконвічну війну орді. А вибори - це просто як підпис під актом капітуляції.
Я нікого не буду звинувачувати. Бо марно. Бо згадав фільм, якій , по суті, нашу ситуацію показав у вигляді страшної аналогії. І так саме як у фільмі, все було безнадійно. "Війна Z"... Ска, навіть назва була як посил. Може нас попереджали? Не важливо. Бо вже сталось.
А тепер по суті. Якім чином наші вибори пов'язані з ордою? Вибори це закінчення операції, яка тривала десятиріччя. Операції, ціль якої проста і відома – винищити державу Україна. Це війна, яка вже майже завершена. А зброя в цій війні – інформація! Так, зелені чоловічки в Криму, та танки на Донбасі – це дрібнота. Якийсь відволікаючий маневр. Бо справжню зброю застосовували давно, методично і масовано, через медіа простір, який став новим полем битви. Пафосно? Та ні. Нормально. Просто ми цього не знали, а якщо й знали, то не звертали уваги. Поки ми свій табір, під назвою Україна, будували, поки ми, сидячи в своїх наметах, сварились та шукали зрадників. Нас оточили і взяли теплими, без жодного пострілу. Не переживайте, вбивати не будуть. Ну, хіба що для порядку, трішки. Бо ми їм потрібні живі.
Треба повернути погляд в нашу історію. Те, що ординці, знаходили мотиви та ричаги впливу на спільноту і раніше, видно по фіналу УНР. Результат теж відомий. Мільйони втрачених життів через голодомори та концтабори. Колосальна асиміляція українців по всьому пострадянському просторі (ви ж не думаєте, що умова про проходження практики після навчання, в інших регіонах СРСР, була випадкова? Наївні. Нас розчиняли, як цукор в каві). Винищення цілих Українських фронтів, під час Другої Світової, через нездале керування військовими операціями. Позбавлення сенсу буття, через кріпацтво в колгоспах, тощо.
Звісно, розпад союзу, то був форсмажор. Не розрахувала орда свої сили. Але, від‘їлася західною гуманітаркою і взялася за старе. Душила неньку повільно, як удав. По ходу пробувала себе і в силових сценаріях (Чечня, Грузія), для того, що б мати певний досвід придушення народного гніву. Ну і вивчити реакцію зажирівшої Европи. І все в них вийшло. І винищена Чечня і розділена Грузія тому доказ. А далі пішли в хід інструменти впливу на свідомість Українців. Це і кінопродукт ("Брат", "Ми з майбутнього", та інша пропагандистська мурня), це серіали, які без кінця крутять по "Інтерам", "Українам", "Плюсам" та "СТБ". І начебто нічого такого там немає, але як пригледітись, то прослідковується чіткій підтекст та посил – в нас так добре, майже як за союзом, гайда до нас! Мілкі проблемки (амнезія/любов/діти/коханка, тощо), тупі сюжети, відповідний результат – народ деградує. Ток-шоу, які просто вибішують своєю тупістю. Всі ці "квартали", "дізеля" та інша хрінь, яка несе суцільну деструкцію та негатив під соусом гумору та сатири. Ну і соцмережі, які через певні групи та спільноти, не те що закидають, а просто лляють безкінечним потоком "гівно та зраду". І страшно те, що воно працює та нищить свідомість, робить з людей маріонеток, сіють паніку та відчай. А це все добре підґрунтя для подальшої агресії та нашого винищення. Тільки спочатку запускається механізм розділення суспільства (ага, старий принцип – розділяй та володій, як ніколи актуальний), а потім легенько, через ті самі засоби впливу, нам вдягнуть нашийник і поведуть у штольню, добувати каміння на відродження старої імперії.
Хіба ні? Не схоже? Типу ви всі побачите, що щось не те і все зміните? Наївні. Ви і далі будете їсти "гівно", і думати, що то пиріг з маком. Подивіться на Крим. Їх постійно страшили бандерівцями, яких намалювали страшними злодіями а вони, опинившись а реалії мокшанського биту, без води, туристів та мінімальних свобод, продовжують дякувати великому ПУ, за обдароване щастя , та боятися бандерівців та ПС! Подивіться на окупований Донбас. Та вони нас досі ненавидять, сидячи в своїх підвалах! Матриця закладена! Тільки приземлені проблеми! Зарплати, пенсії та пожерти, а ще шоу! Ніяких ідей, ніяких мрій, які замінили ненавистю до всього Українського. Не знаю що треба буде робити з цими людьми. Мабуть безнадійно.
І вся ця машина винищення, яка багато років вливає в нас все нові порції гівна, фейків та зради, зробила свою справу. Суспільству втлумачили зневагу до змін, зневагу до своєї історії, зневагу до своїх здобутків, зневагу до мови та віри. Все це замінили обіцянками боротьби з корупцією та бідністю. Причому боротьбою радикальною, з улюбленим, швондерським – "ОТОБРАТЬ И РАСТРЕЛЯТЬ"! Начебто все добре. Тільки про ціну брехні не кажуть. А ціна жахлива. Ми знову підемо по звичному колу. Знову втратимо свою ідентифікацію як нація. Знову нас розпорошать по світу і забудуть на довгі роки.
Так. В мене таке бачення нашої перспективи. Можете не погоджуватись. Це ваше право. Можете викласти своє. Я із задоволенням подискутую. І пробачте за мою різкість. Тільки нещодавно зрозумів звідки це. Звідки категоричність та різкість. Просто пригадав свою вчительку. Пригадав ЯК дивилась на нас, коли ми, тупаки не розуміли простих та очевидних для неї речей! І її зневага була в улюбленій фразі – «смотрим в книгу, видим комбинацию из трёх пальцев» (так, Оксана Зборовская?). Я так і пішов зі школи тупаком з трійкою. І тільки в армії прийшло усвідомлення того, що безграмотним бути стидно. І почав писати листи тій самій вчительці, яка виправляла помилки та по новій навчала грамоті. І за рік такого спілкування все стало на міру. Саме так я дивлюсь на людей, які постять хрінь і роблять дурь, яку розгрібати прийдеться ВСІМ, не залежно від політичних уподобань. Бо лодка в нас одна. І якщо, попередні роки, ми хоч курс вірний обрали, та через бурі та вітер почали слідувати ним. І знаючи, про крадунів, боролись і далі йшли. І вже з омріяного берега нам руцями махали та запрошували до причалу... А зараз? Зараз навіть не можливо уявити що нас чекає, бо майбутній капітан з командою не спілкується і про курс свій не говорить. Бо може він засланий ? Хто зна.
Хочу поміркувати про причини сьогоденної ситуації. Що ж сталось? Ну, про масовану психологічну атаку, яку всі просто пропустили і велика частка суспільства просто стала зомбована, я пройшовся вище. Страшна штука. По собі знаю, бо ще кілька років тому, із задоволенням постив сам всіляку мурню про "ліпецку фабрику" та офшори. Було. Грішний. Але не усвідомлював. Так це все взяло, що з кумами їздили в столицю і думали, куди б примкнути, щоб почати робити зміни. Покрутилися... але особисто я відчув якусь фальш від тих всіх зустрічей та перегорів. Потім просто почав робити аналіз. Хоча ні, не просто. Інформаційний вірусняк добре ска тримав. Але почав. І почали відкриватися очі. Брав любий вкид (типу "ліпецької фабрики") і легко знаходив в відкритих джерелах повну інформацію. І-о Боже! Стало щось мінятися. І зрада – вже не зрада. І деякі герої-просто шістки і "довбойоби". І виявилось, що понад 95% відкрита брехня , або маніпуляція. Жесть. Але воно і по сей день працює і багатьох не відпускає. Це було перше і ключове.
Тепер друге. Друга помилка Пороха в тому, що вся його робота та досягнення розраховані на людей, які, як мінімум, вміють аналізувати та міркувати. Вони точно оцінили президентські тезиси та досягнення. Але, відсоток таких людей відомий. Команда не врахувала той факт, що відбулась часткова маргіналізація суспільства, коли люди просто випали з загальної системи, переставши відчувати війну, та проблеми держави, занурившись в свій світ, відгородившись від оточуючих віртуальними стінами. Саме цю частку спільноти і підхопив Зе (і Ко) , майстерно використавши залежність таких людей від медіа та соціальних сіток.
Третій критерій, якій міг докорінно змінити ситуацію, це відсутність "сильної руки". Тут все просто. Порох вирішив грати по правилах (фото з Батлером ), забувши що його оточують одні жуліки. Результат? Працюючі ворожі канали, з яких просто забивають в мізки негатив. Про це було вище.
Ще один важливий чинник, це відсутність стратегії впливу на молодь, яку за звичай вважали інертною і не ідейною. Але, знову читаємо вище, та розуміємо, що інформаційна зброя свою справу зробила і тут, попри заборону кацапських ресурсів, які навчилися легенько обходити, треба було шукати більш дієві ричаги. Знову профтик. Тепер маємо.
Є ще багато чого. Але вже і так багато тексту. Хоча, в тому що сталося винні, окрім президента, ще й і націоналісти. Свобода, егей, ви теж в прольоті! Горді та непохитні! Є в мене до вас певні симпатії. Але, деколи ваша риторика, мене, етнічного німця, напружує. Досить тонка грань між вашим націоналізмом та нацизмом. І трішки смішно чути про справжніх українців в державі, яку полонили як не татари, то поляки. Як не турки, то литовці. Ну і мокшанці теж. Які вони, ті Українці? Крові намішано в нас... А от ті що є і є справжні. А не видумані. Ну, то таке. Ваш профтик, в тім, що ви відмежувалися від Пороха. Хоча зі всіх , він, напевне найбільший націоналіст. Хіба ні? Мова, віра, відродження традицій та інше. Зробив в плані українізації більше чим ви всі. Тай ваш Кошулинський, з комуняцькою програмою, теж вчудив. А головне, ви теж ментально залишились в схронах та криївках, а це вже не чіпляє. В вас с Порохом один зальот. Ви не врахували нову політичну кон'юнктуру. Не перестроїлись під нові технології (привіт заляпаним стовпам з поліграфією), не вивчили потреби сучасної молоді і залишились в аутсайдерах теперішніх перегонів. А могли б і підсобити. І був би толк. Бо напрямок в вас один, а от методи (типу націоналізації та іншої дурі, яку пройшла та сама Венесуєла), не дуже. Так, що збирайте однодумців і ставайте у стрій, бо тра рятувати державу.
Консолідуємось, тримаємось купи, ще є трішки часу. Може пронесе. А як нє, то будем думати, як нам в нашій лодці не втопитися, або до ворожого берегу не пристати.
автор Олександр Детцель
