Майже на відстані 10 000 км від Кам'янця-Подільського, на далекому Сході Росії, розташувалося маленьке село з однойменною назвою. Ми зібрали для Вас всю наявну у вільному доступі інформацію про цей населений пункт.
Відстань між містом Кам'янець-Подільський та селом Кам'янець-Подільськ складає майже 10 000 км
Село Кам'янець-Подільськ розташувється на річці Хор, в адміністративному районі імені Лазо, Хабаровського краю, РФ. За даними на 2012 рік тут проживало 173 мешканці.
Річка Хор / Фото: "Вікіпедія"
ХТО ЗАСНУВАВ СЕЛО?
Друга половина XIX - початок XX століття були відзначені масовою міграцією українських селян, які проживали на території Російської імперії. Більшість із них змушена була залишити рідні місця через відсутність землі чи необхідних засобів для існування. Поряд із цим, російський уряд стимулював переселенський рух, з метою освоєння далеких просторів імперії, особливо території Сибіру і Далекого Сходу. Фактично протягом 1896-1914 рр. туди переселилося понад 1,5 млн. українців.
Серед переселенців на Далекий Схід були і подоляни, які за свідченнями українських істориків (згадуються імена Іван Дзюба та Мартин Осадчук), і заснували у 1911 році село Кам'янець-Подільськ. Назву новий населений пункт отримав на честь тодішнього адміністративного центру Подільської губернії — міста Кам'янець-Подільськ.
Хоча можливо 1911 рік це не остаточна дата заснування села. Подоляни могли з'явилися тут і ще раніше. Так зокрема в фондах Хабаровського краєвого музею імені Н.І. Гродекова є світлини перших сімей-переселенців, які датовані кінцем ХІХ – початком ХХ ст.
Фото: Штельмах П.С. з дочками і онуком (?), переселенці з Кам'янець-Подільської губернії, старожили села Кам'янець-Подільськ.
Дата: кінець ХІХ ст.
Місце: Російська імперія, Хабаровський повіт, Кіїнська волость, с. Кам'янець-Подільськ.
Опис: На знімку 4 жінки різного віку і маленький хлопчик. Дві жінки сидять, дві - стоять. Одягнені в довгі спідниці і блузи "навипуск" різних кольорів, на шиї намисто. У двох жінок старшого віку голови зав'язані хустками. Дві дівчини без головних уборів, волосся гладко зачесане. Хлопчик стоїть у білій сорочці, підперезані ременем, в руках револьвер і букетик квітів.
Джерело: Хабаровський краєвий музей імені Н.І. Гродекова.
Фото: Обухова К.І. з дітьми, переселенці, жителі села Кам'янець-Подільськ.
Дата: 1900 - 1910 рр.
Місце: Російська імперія, Хабаровський повіт, Кіїнська волость, с. Кам'янець-Подільськ.
Опис: Фотографія із салону. На знімку молода жінка і 4 дівчинки різного віку на фоні декоративного пейзажу. Жінка сидить в квітчастому платті з молодшою дівчинкою на колінах. Дівчата стоять в один ряд по обидва боки від матері (2 зліва, 1 справа). Дівчатка зліва в світлих сукнях, дівчинка справа в темному платті. Всі п'ятеро без головних уборів, волосся гладко зачесане.
Джерело: Хабаровський краєвий музей імені Н.І. Гродекова
СУЧАСНІСТЬ
У 2017 році кореспонденти порталу "Губерния" навідалися до села Кам'янець-Подільськ й поспілкувалися із місцевими мешканцями, які розповіли історію поселення та чим живе село зараз.
"Село еще в 1909 году было, сюда приезжали с Украины – бабушка моя из Каменец-Подольска, а дед из Хвалынска. Кто-то, может, и хочет сюда приехать сейчас, но тут ни магазинов, ничего нет, потому что людей мало. А раньше было много народу! Мой отец здесь родился, а бабушка по отцовской линии в шесть лет переехала. И тут у всех возраст был уменьшенный, потому что пока добирались до Дальнего Востока целый месяц, кормились молоком, которое было положено детям до трех лет", – розповідає журналістам порталу "Губерния" пані Людмила, дочка найстарішої мешканки села. (Під час розмови 84-річна жінка стоїть поруч").
Пані Людмила
"Строить планировалось на сопке. Но получилось так, что приехали и поняли, что это неудобно. А здесь и река, и рыба – спустились и построили деревню тут, – продовжує розповідати Людмила. – Была церковь, колокольня. Пришла советская власть и все разрушила. Разобрали, трубы растащили".
Сільське кладовище в Кам'янці-Подільську поділено на українську та польську зони. Цвинтар – місце зустрічі колишніх односельчан, які приїжджають сюди тільки на проводи.
Кладка через річку в Кам'янці-Подільську
Також пані Людмила розповіла, що повінь, яка була в селі в 1981 році, кардинально змінила подальшу долю Кам'янця.
"Наводнение было в 1981 году, улицы затопило. Можно было на лодках в окна заезжать! Людям предложили дома в Святогорье, и все разъехались. Некоторые перевозили вещи, кто-то оставил. У некоторых дома горели".
Сільський будинок
Після повені життя в селі ще якийсь час продовжувалося. Навіть працював будинок культури, де місцеві могли переглядати кінофільми.
"Я там работала киномехаником. В 1998 году Дом культуры закрыли, дирекция киносети решила провести сокращения. Все было бесплатно, а от этого дохода никакого", – згадує Людмила.
Тепер в селі немає жодного працюючого магазину, а рейсовий автобус навідується тільки тричі на тиждень – в понеділок, середу і п'ятницю.
Непрацюючий магазин
Автобусна зупинка
Як зазначають журналісти видання, молоді в селі майже немає, а малочисельні місцеві мешканці в основному займаються огородництвом.
Кам'янчанки
"Вы смеетесь? 20 домов и ничего нет. Раньше было, а потом растащили. Деревня была "миллионером", во время перестройки все ушло. Все в соседних деревнях: и больница, и детский сад. Деревня разбросана, но пустые дома не разбирают, еще есть люди, которые за ними присматривают. Здесь живет-то человек 60", - розповідають місцеві.
Василь
"Хорошо, что вы никого не предупредили о приезде! А так бы все накрасились и протрезвели, – звернувся до журналістів місцевий пастух Василь. – Вот вы приехали, с кем-то разговорился. А то иной раз с коровами разговариваю, искусство обсуждаю. Корова попыталась меня рогами боднуть, а я ей хлестанул ласково, и все".
Василь переїхав до Кам'янця із сусіднього поселення. За його словами там суєта, а тут – розмірене життя і хімікатами не отруїшся.
"Тут раньше ферма коровья была, потом Союз распался, и все закрылось, – розповідає чоловік. – В итоге вот так по досточке и растащили, одна стена осталась. Раньше здесь много людей было, колхоз работал, дома были каменные. Теперь и их нет".
Стіна, яка залишилася від місцевої ферми
Міст через річку
Маленькі кам'янчани
НОВА СТОРІНКА?!
Повернути до Кам'янця життя вже протягом декількох років намагається колишній ув'язнений Олександр Ночвин.
Олександр Ночвин
Як розповідає чоловік, який провів 25 років в тюрмі, він вирішив докорінно змінити свою долю, а разом і з нею і долю села. За його словами, в Кам'янця є великі можливості. Завдяки його роботі в селі запрацював центр реабілітації колишніх ув'язнених. Вони займаються огородництвом і працюють на пилорамі, яку організували в колишньому будинку культури.
Пилорама
Пилорама
"В Хабаровске пилорам хватает, решили здесь поставить. Деревня в полуживом состоянии. Собрали коллектив единомышленников и хотим поднять ее, насколько сил хватит. И пока все получается, помогают неравнодушные люди из Хабаровска. Поле у нас есть, буквально километра полтора, там теплица: капуста, арбузы, свекла. Только местные относятся со скептицизмом. Особенно сильно не радуются", – розповідає Олександр.
Теплиця
Господарство Олександра Ночвина
"Мы делаем что возможно. У нас в планах магазин тут поставить, потому что люди за той же солью ездят в другое село. Хотим, чтобы деревня жила полноценной жизнью! Пригнали недавно погрузчик фронтальный. Сразу после дождя дороги выравниваем, потому что здесь невозможно было вообще проехать. Недалеко проходит БАМ, и мы надеемся, что он заработает. Построим шиномонтажку, кафе. Но это в перспективах". - розповідає Олександр Ночвин.
Наприкінці 2018 року до села завітала знімальна група "Вести Хабаровск". Як зараз виглядає Кам'янець-Подільськ Ви зможете побачити переглянувши наступне відео:
