І знову Він в ефірі. Бувший проректор, бувший викладач, бувший голова більшості в міській раді — і, мабуть, ще бувший герой власних спогадів. Людина-архів, яка не встигла стати сучасником. Нині — клавіатурний месія.

Темою чергового «шедевру» стала… ні, не війна, не ціни на яйця і навіть не черговий корупційний скандал у міській раді, де пан Він досі числиться депутатом. Хоча корупції там вистачає, а результативності — трохи менше, ніж постів у його Telegram.

Сцена перша: приїзд міністра, без драми

До міста прибув заступник міністра освіти — пан Винницький. Відвідав два університети: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка та Подільський державний університет. Провів засідання вчених рад і чітко окреслив позицію власника обох державних закладів — Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки: об’єднання неминуче.

Дві установи. Одна реформа. Один здоровий глузд.

У Подільському аграрному — повна підтримка: вчена рада одноголосно «за». Головна умова — збереження імені Огієнка. Логічно? Абсолютно.

А от в університеті Огієнка — дискусія:

– Які гарантії для колективу?
– Чому саме до аграрного?
– Що буде з дублюючими кафедрами?
– І чому назва «Подільський», а не «Кам’янець-Подільський»?

Питання — логічні. Відповіді — чіткі. Ось позиція власника, озвучена представником МОН:

Об’єднання — виключно на паритетних засадах
Жодного поглинання. Жодних «старших» чи «молодших» братів. Тільки рівноправність — хоч як би це виглядало юридично.

 Ім’я Огієнка залишиться в назві
Символічна спадщина збережена.

 Після об’єднання МОН звернеться до Кабміну та Президента
Мета — присвоїти новому університету статус «Національний».

 Юридичне приєднання до аграрного — технічне рішення
Причина — земля: аграрний має великі земельні ресурси, які можуть бути втрачені при зміні юридичної особи.

 Назву нового університету визначать колективи
«Подільський» чи «Кам’янець-Подільський» — рішення ухвалюється спільно.

 Грант 1,5 млн доларів на матеріально-технічну базу
Реальна підтримка, яку вже отримують інші об'єднані виші в Україні.

 Звучить як зважене рішення? Без сумніву. Але не для нього.

Він вмикає тривожну сирену: «Зрада!», «Кінець епохи!», «Імідж знищено!» —  і, головне: «А чому мене не питають?»

Ну справді — як можна щось змінювати без схвалення людини, яка вже два роки не має жодного стосунку до університету?

На голосуванні частина членів ради, включно з ректором С. Копиловим, підтримала об’єднання. Більшість — утрималась. Можливо, чекають не лише пояснень, а більш формалізованих гарантій. Але процес іде — повільно, обережно, та впевнено.

А поки академічна спільнота зважує «за» і «проти», Він знову рахує перегляди, лайки і реакції на свої дописи. І, схоже, вкотре плутає університет із трампліном для власного політичного фрістайлу.

Бо боротьба триває. Не за університет. А за увагу.