15 січня (7 січня) 1374 року, литовські князі Олександр і Юрій Коріятовичі видали грамоту міщанам міста Кам’янець на Поділлі.

Це найдавніший із відомих сьогодні датованих писемних документів, що стосуються історії Кам’янця-Подільського.

Оригінал грамоти не зберігся.

Як свідчить запис в одній із книг 1564 року, грамоту було написано давньоруською мовою. Того ж 1564 року документ було занесено до Коронної метрики в польському перекладі.

Давньоруський текст грамоти також не зберігся. Є тільки дві редакції польського перекладу: давніша — за виписом 1564 року, пізніша — за виписом 18 століття.

Ця грамота стала одним з найстаріших документів, пов'язаних з Поділлям. Фото: kampod.at.ua

Як зазначив Подільський дослідник Юхим Сіцінський, «пізніша редакція не зовсім певна», оскільки «в ній є деякі зміни в тексті на користь міста (але незначні зміни).

Сіцінський писав, що «історики бачать у грамоті 1374 року запозичення зовнішніх форм німецького, або магдебурзького, права (в неповному вигляді), хоч в акті і немає такої назви».

У князівській грамоті точно вказано дату, коли її видано. Але в різних копіях вона різна. В одній копії це 7 листопада 1374 року, в іншій — 7 лютого 1374 року. Тому в різних науково-популярних книгах грамоту датують по-різному.

Так, Ольга Пламеницька в книзі «Кам’янець-Подільський», виданій 2004 року, пише про 7 листопада, а Олександр Расщупкін і Сергій Трубчанінов у книзі «Кам’янець на Поділлі», виданій 2008 року, — про 7 лютого.

Юхим Сіцінській у монографії «Кам’янець-Подільський», виданій 1895 року, вказував 7 листопада. Зате в «Нарисах з історичної топографії міста Кам’янця-Подільського та його околиць», написаних 1930 року, він змінив дату на 7 січня.

Річ у тім, що Сіцінський мав вищу духовну освіту, довгі роки був священиком, тож, детальніше вивчаючи грамоту, звернув увагу на те, що князівський акт видано «на Св. Іоанна Хрестителя» (це вказано в обох копіях грамоти). А Собор Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна (так офіційно називається свято) припадає на 7 січня (за старим стилем).

Уперше думку про те, що справжньою датою видачі грамоти є 7 січня (попри те, що в одній копії вказано 7 лютого, а в іншій — 7 листопада), висловив Михайло Грушевський у «Матеріалах до історії суспільно-політичних і економічних відносин Західної України».

Проте, як зазначив Януш Куртика, Грушевський не навів достатніх доказів на підтвердження цієї дати. Сам же Куртика зробив обережне припущення (зі знаком запитання у дужках) про можливе датування грамоти днем 24 лютого (у православному календарі — це перше та друге знайдення голови Іоанна Предтечі).

Логічне пояснення того, звідки ж в одній копії взялося 7 листопада, в іншій — 7 лютого, спробував зробити краєзнавець Олег Будзей. Колись рік починався не з січня, а з березня. Про це, зокрема, засвідчують назви чотирьох останніх місяців року в латинській мові, запозичені англійською, німецькою та російською мовами (для прикладу, російське «декабрь» походить від числівника «дека» — десять). При такій нумерації січень був одинадцятим місяцем року. Цілком ймовірно, що в тексті князівської грамоти його позначили числом 11. Через кілька століть одні перекладачі зрозуміли це як одинадцятий місяць за новим відліком — тобто, листопад, інші прочитали арабське 11 як римське II (два) — звідси в іншій копії з’явився лютий.

За матеріалами Старий Новий Кáм'янець.