На момент повномасштабного вторгнення Олександр Бевзюк захищав Маріуполь. Захисник провів у полоні 2 роки і 7 місяців.

2025 рік розпочався із радісної новини для Новоушицької громади. Серед 189 звільнених з російського полону українців - наш земляк, прикордонник Олександр Бевзюк.

Цю новину повідомили на сторінці Новоушицької ТГ.

Минулого тижня вдалося поговорити з мамою прикордонника Тетяною Яцемірською, а згодом телефоном і з Олександром, - розповідають у дописі.

“Знала, що син повернеться додому. Оббивала всі пороги, багато разів у столиці виходила на акції щодо звільнення полонених, - розповіла пані Тетяна. - На момент повномасштабного вторгнення Саша захищав Маріуполь. Отримав поранення, лікувався у медичному закладі. Коли росіяни зайняли місто, потрапив у полон. Відтоді минуло 2 роки і 7 місяців. Нарешті зустрілася з сином у госпіталі…”.

Олександр Васильович Бевзюк народився та виріс у Новій Ушиці. Навчався у місцевих школах, згодом - в Новоушицькому коледжі. У столиці закінчив Київський національний університет будівництва та архітектури. Після проходження строкової служби - військова служба за контрактом у 1-му Прикордонному загоні на посаді інспектора прикордонної служби. Саша - боєць прикордонного спецназу, навідник зенітних установок.

“Неможливо передати словами емоції, коли зустрівся з мамою, - розповідає Олександр - Великий сплеск ейфорії… Відразу побачив, як мама змінилася. Хвилювання за мене дуже вплинули на неї. Люблю і ціную, дякую мамі, що боролася за мене та не здавалася. Увесь час у полоні тримався завдяки тому, що знав: на мене чекають мама, дівчина, сестра. Як би не було важко, підтримував себе та інших хлопців морально, бо всьому є початок і є кінець. Надія, що полон не буде тривати вічно, додавала мені сил та мотивувала жити далі”.

Після звільнення з полону Олександр перебуває у госпіталі в м. Київ. Наразі він проходить лікування. Попереду - операції на ногах, обличчі та реабілітація. У телефонній розмові Саша розповів, що ще нескоро приїде у рідну Нову Ушицю:
“Дуже мрію пройтися парком, посидіти на лавочці. Тут мої спогади, моє щасливе дитинство”.