Фігура сонця – гербовий знак Подільської землі – належить до найдавніших в українській земельній геральдиці.

Вже під час Грюнвальдської битви 1410 року на подільських хоругвах було зображено саме це небесне світило. Первісно кольорами подільського герба були золотий (сонце) і блакитний (поле щита). Саме так цей герб представлено в різних версіях «Хроніки Констанцького собору 1414–1418 років» Ульриха Ріхенталя, а також у списках гербівника Конрада Ґрюненберґа кінця XV ст.

Лише згодом, від ХVIст., забарвлення герба зазнало зміни – поле щита замість блакитного стало срібним. При цьому було порушено одне з засадничих правил геральдики – не наносити металу на метал (срібло й золото) чи емалі на емаль (інші гербові барви). Те, що це все ж таки відбулося, хоча старий герб цілком відповідав геральдичним практикам, вказує на наявність поважних причин.

Очевидно, автори цієї зміни хотіли донести до сучасників якусь важливу ідею. Тут варто згадати, що подібне забарвлення (срібно-золоте) мав свого часу герб Єрусалимського королівства, цього середньовічного форпосту християнського світу. Аналогічну роль «Antemurale Christianitatis» відігравали в ХVI ст. й подільські землі, що опинилися буквально на пограниччі двох світів.

Уподібнення барв герба Поділля до головного знаку середньовічних рицарів-хрестоносців, отже, видається доволі виправданим. Ще була й така особливість подільського герба: в той же час він набуває позащитові елементи. Так, в «Описі Європейської Сарматії» Александра Ґваніньї...», що вперше побачила світ у Кракові 1578 року, представлено великий герб Поділля – з фігурами рицаря та грифа, які тримають щит із сонцем.

Автор: Oleg Odnorozhenko, Sigillum. Музей Шереметьєвих.