Автотранспорт курсував двічі на добу. Ціна проїзду автобусом Проскурів – Кам’янець-Подільський у першому класі була 7 рублів, у другому класі – 6 рублів. Для учнів гімназій та училищ платня складала 4 рублі.

На початку ХХ століття на території Подільської губернії придатними для регулярного автосполучення були лише шосейна дорога Ісаківці – Кам’янець-Подільський – Проскурів – Старокостянтинів, а також кілька під’їзних шляхів від міст і містечок до залізничних станцій. Саме ними здійснювалися перші авторейси, пише Історія Кам’янця-Подільського.

Організовували їх приватні підприємці у 1901–1904 роках. Дозвіл на перевезення пасажирів та вантажів автомобілями по Проскурівсько-Ісаковецькому та Старокостянтинівському шосе отримали семеро підприємців. Але, жодний з них так і не зміг організувати регулярні автоперевезення. Один з підприємців, який мав власну машину – французький п’ятимісний лімузин "Darracq" та шофера-механіка, зробив лише декілька рейсів у 1904 році за маршрутом Кам’янець-Подільський – Проскурів. Авто вийшло з ладу, а іншої машини на заміну підприємець не мав.

Вирішення проблеми регулярних перевезень на Поділлі настало лише після 1907 року, коли дозвіл на відкриття автосполучення Кам’янець-Подільський – Проскурів – Старокостянтинів було надано петербурзькому інженеру. На цей раз перевізник зумів організувати більш-менш регулярний рух автобусів (омнібусів), що було важливо для губернського центру, який на той час ще не мав залізничного сполучення.

фото: Чернух Володимир

У наступні роки концесію на автобусне сполучення між Кам’янцем-Подільським та Проскуровом отримали ще декілька осіб, які теж змогли організувати перевезення пасажирів.

Ціна проїзду автобусом Проскурів – Кам’янець-Подільський у першому класі була 7 рублів, у другому класі – 6 рублів. Для учнів гімназій та училищ платня складала 4 рублі.

Перші автомобілісти несподівано зустріли супротив візників-грачів (керували кінним екіпажем), які побачили в них явних конкурентів. Зазнаючи збитків унаслідок несподіваної конкуренції, візники змушені були знизити таксу за проїзд. Вони розгорнули справжню “війну” проти автоперевізників – писали на них скарги, залякували пасажирів небезпекою їзди на авто, і навіть не гребували хуліганськими випадами.

Один із таких стався 13 січня 1914 року – на проскурівському шосе, за пять верст від Кам’янця-Подільського, компанія візників затримала автомобіль з пасажирами та зав’язала бійку з помічником шофера. Автомобіль дав задній хід, але хулігани затримали його і знову розпочали бійку, у якій постраждав шофер та окремі пасажири.

З появою на дорогах автотранспорту пов’язана і перша на Поділлі дорожньо-транспортна пригода, в якій під колесами автомашини загинула людина: 5 липня 1913 року омнібус, що їхав в цей день по Кам’янецькому шосе до Проскурова, збив у селі Ружична (нині у межах міста Хмельницького) трирічного хлопчика Прокопа Дармограя.

Цікаво, що на початку ХХ столітті не існувало загальнодержавних чи міжнародних правил дорожнього руху та посвідчень водія – кожне місто та регіон приймали правила та дозволи на свій розсуд.