На схилах Кам’янець-Подільського району в молодих садах на 25 гектарах площі достигають фрукти. В основному — сливи. Їх там росте 8 сортів. Частину цих слив продають свіжими, частину заморожують і потім використовують для випічки кондитерських виробів.
Жителів навколишніх сіл, не тільки Каштанівки, привозять сюди на сезонні роботи: різати плоди й витягати з них кісточки. Працівниця Марія розповідає: роботу їм оплачують від виробітку готової продукції.
"Я можу переробити до 300 кілограмів, все залежить від швидкості рук. А в селі є якась робота? Взагалі немає. Оце Бог послав нам роботу. Роботодавця і роботу", — говорить Марія.
Роботодавець і власник — чеченець за походженням Хусейн Дукаєв розповідає: сливові кістки продають косметологічній фірмі, сливи піддають шоковому заморожуванню, після якого фрукти зберігають корисні властивості. Садівництво, каже, не стільки для бізнесу, скільки для душі.
"Це був такий поклик серця, щось мені хотілося таке зробити, щоб воно залишилось після мене. Люди, які їздять на Бакоту відпочивати, місцеві, я їм дозволяю зайти в сад і нарвати скільки їм треба, не тоннами звісно, а ящик-два беруть", — розповів Хусейн Дукаєв.
З його слів, велику частину заробітків він донатить на Збройні сили. Озвучувати цифри не хоче. Каже, то — не по-мусульманськи.
"Якщо я буду говорити про свою благодійність, воно якось буде звучати некрасиво. Я громадянин України. Діти мої народились і виросли тут. Я хочу, щоб вона була демократичною і готовий докласти всіх зусиль, щоб вона залишилася демократичною", — говорить власник господарства.
Каже: більшість його співвітчизників — на боці українців та допомагають нам позбутися навали окупантів.
"Слава Богу, на боці Україні воюють зараз на сході. Я особисто знаю три батальйони. Це мужні та сміливі люди, які стали на захист демократії й пішли проти російської імперії", — каже чоловік.
Хусейн розповідає: Чечня та його народ перебувають в стані війни чверть тисячоліття, з невеликими перервами. І добре знають, що таке "рускій мір".
"З першої російсько-кавказької війни триває визвольна боротьба, але поки, як ми всі знаємо, такого результату немає. Дай Боже і Чечня колись буде незалежною і самостійною державою", — говорить Хусейн.
Хусейн каже: живе в Україні, відколи вступив на навчання в Кам’янець-Подільську аграрну академію, а ця горбиста місцина дуже нагадує йому рідню Чечню.
"Ці Подільські Товтри, воно мені сильно нагадує саме те місце і мою Батьківщину, де я народився і виріс. Я не маю можливості поїхати туди. Звичайно, я сумую, я хочу бачити своїх рідних. Дай Боже прийде той час, коли мені можна буде туди поїхати", — розповів Хусейн.
За його словами, в Чечні він не був уже 13 років, і там залишається його велика рідня: брати, сестри, племінники і їхні діти.
