Бабшин — село на Хмельниччині, у Жванецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району.

Наддністрянське село Бабшин розкинулося на лівому березі Дністра, за 30 кілометрів від Кам’янця-Подільського та за 12,5 кілометри від автошляху національного значення Н03.

Бабшин знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше. Згідно перепису 2015 року в селі мешкало 189 осіб.

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Назву села Бабшин пов'язують із давньоукраїнською міфологією. За уявленнями наших предків, баба — жіноче божество, тітка бога Святовита, яка витала над світом у вигляді хмар, пізніше уособлювала світло і нібито жила у горах, на високих кручах.

Вперше Бабшин згадується в документах із XV століття.

На південній околиці Бабшина, за півкілометра від ріки Дністер, у відслоненнях тераси археологи простежили рештки поселення трипільської епохи. На північній околиці села, на краю другої тераси – поселення скіфського часу. Відоме черняхівське поселення. За півкілометра від північної околиці села, накраю другої тераси висотою біляя 12 метрів – поселення часів Київської Русі.

Ідоли в Кам’янець-Подільському історичному музеї

1445 року село купив кам'янецький суддя Микола Чорний.

В XVI столітті Бабшин належав почергово Володиєвським, Ластовецьким і Костревським.

У XVIII столітті ним володіли Лянцкоронські, які близько 1820 року продали новим власникам Градовським.

В XIX столітті населення все православне, 861 чоловік і 859 жінок, усі — українці-селяни, займаються тільки землеробством.

Історія храму Святого Михайла у Бабшині

Церква на честь святого Архистратига Михаїла в середині XVIII століття була дерев'яна, з хмизу, обмазана глиною. Зруйнована, за переказами, турками, вона 1761 року була відновлена парафіянами.

Михайлівська церква. с. Бабшин

Церква піддавалася ще двом руйнуванням від турків під час російсько-турецьких воєн другої половини XVIII століття. Кам'яну церкву побудовано 1857 року на кошти селян і поміщика; 1877 року на ній перебудовано купол, а церкву покрито замість гонти жерстю; 1884 року влаштовано новий двоярусний іконостас. Нагорі встановлено ікону Богоматері старовинного живопису; на лику Богоматері видно шрам, ніби від удару зброєю; кажуть, що це зробив колись турок або татарин, вдаривши ікону шаблею. Дзвіниця разом із церквою кам'яні. Церковної землі: садибної 8 десятин 986 квадратних сажнів, орної 55 десятин 860 квадратних сажнів. Будинок для священника побудовано 1899 року, а для псаломщика 1895 року на поземельний збір. Церковнопарафіяльна школа з 1885 року, розмістилася в кам'яному будинку з гонтовим дахом, який побудовано 1894 року на місцеві кошти при підтримці училищної ради.

В 1861 році селяни були звільнені від кріпосного права. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, селяни зазнали репресій.

В 1932–1933 селяни села пережили Голодомор.

По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.

В 1981 році почалось заповнення басейну Дністра водою, яке тривало шість років, внаслідок цього частина села Бабшин затоплено в долині річки Дністер.

З 1991 року село в складі незалежної України.

8 вересня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Жванецької сільської громади.