Валентин був спортсменом і військовим, який захищав країну ще за часів АТО.

Він був відданий спорту, своїй сім’ї і залишився відданим Україні, розповіли журналістам «Всім» рідні Героя.

“Добрий, чесний і справедливий…Справедливість в нього була на першому місці”, - таким Валентина Любарця знають його друзі і близькі. Для них він назавжди залишиться 32-річним.

Валентин був військовим і захищав країну на Сході з 2015. Пішов боротись з ворогом і з початком повномасштабної війни. У захисника залишився батько і дружина з двома доньками. Спогадами про військового поділились його рідні.

Один з братів-близнюків

Захисник проживав у селищі Чемерівці, що у Кам’янець-Подільському районі. Їх у сім’ї було троє - Валентин і його близнюк і ще старший брат. Дружина одного з братів Ольга Любарець розповідає, матір хлопчиків померла. Виховував їх батько.

Мама померла, коли хлопці закінчили 6-й клас. Їх виховував батько. Валентин все життя займався важкою атлетикою. Жив спортзалом, доглядав за собою і мав хорошу фізичну форму. Неодноразово брав участь у різних змаганнях. Він ніколи не вживав спиртного і не курив, - каже Ольга.

Рідні розповідають також, Валентин був чудовим сім’янином. Мав дружину і двох доньок. Старшій 11 років, а молодшій - всього 4. Його мрією після перемоги було відвезти дітей на відпочинок, на море…

В нього була хороша сім’я. Він настільки любив свою жінку, що не дозволяв їй працювати. І повністю забезпечував їх сам. Він мріяв побувати за кордоном і вивезти діток на море. Один раз побував і більше не їздив, - пригадує дружина брата.

Про війну ніколи не розказував

Валентин пов’язав життя з військовою справою ще до початку повномасштабної війни. У 2009-2010 проходив строкову службу у військовій частині спеціального призначення на посаді розвідника. Захищав країну і в 2015. Тоді чоловік брав участь в АТО на Сході.

Згодом, як розповідають рідні, звільнився й працював у мирному житті. Якийсь час їздив на заробітки за кордон й працював на солодовому заводі. У перші дні російського вторгнення Валентин знову взяв до рук зброю.

Ми до нього подзвонили 25 лютого. Він сказав: “в мене вже рюкзак стоїть зібраний”. І зранку 26 числа поїхав, - пригадують рідні.

Розповідають, за три тижні до загибелі Валентин повернувся додому з Бахмута. Йому дали десять днів відпустки. За цей час він встиг побачитись з близькими і звісно - з донечками.

Ольга Любарець каже, він ніколи не розказував про війну.

Військовий загинув 3 червня під час виконання бойового завдання. Він отримав поранення в грудну клітку, несумісне з життям. Трапилось це в районі населеного пункту Гатище на Харківщині.

“Він свято вірив у Перемогу. Він зробив все від нього залежне”, - пишуть у соцмережах.

З Героєм попрощались у рідних Чемерівцях вчора, 7 червня.