Сьогодні країна відзначає Міжнародний день сім’ї. В Україні, напевно, не залишилось жодної родини, яка б не відчула що таке війна.

Сини та доньки, чоловіки та дружини, брати чи сестри боронять країну від навали російських окупантів. Їх сотні тисяч: тих, хто щодня ризикує своїм життям, аби у нас з вами настало завтра.

В одній із військових частин розповіли історію військової родини Сергія та Оксани. Він – військовослужбовець, який захищає Україну з початку російського вторгнення, вона – його кохана дружина, яка приєдналась до чоловіка у 2021 році.

Більшу частину свого дорослого життя Сергій служив у армії, а дружила одягла однострій 2 роки тому.

-У 2010 році я звільнився із лав ЗСУ, та коли розпочався Євромайдан, одразу зрозумів, що щось має бути серйозніше – пригадує Сергій. – Повернувся із-за кордону в Україну та знов вступив у військо. Моя дружина – моя опора, вона завжди підтримувала будь-яке моє рішення, особливо тоді, коли країні потрібен був захист.

-З перших днів війни на сході України він відстоював суверенність держави – розповідає Оксана – Постійне переживання, ці короткотривалі, але такі довгоочікувані дзвінки…Так і ждали на нього протягом більш ніж семи років, на кожен дзвінок, на кожне повернення із відрядження на сході, – зізнається дружина.

- Один із найважчих епізодів у житті, який довелось пережити, це втрата побратима Сергія Коваля. Тоді, 26 березня 2021 року під Шумами, влаштувавши пастку та цинічно відкривши вогонь з об’єкта критичної інфраструктури - водонасосної станції, ворог почав обстріл наших позицій. Сергій загинув від кулі снайпера, а я та ще один побратим отримали поранення – із болем у очах згадує захисник.

- Коли я дізналася про поранення Сергія, я одразу сіла на потяг і наступного ранку була у військовому госпіталі. Далі був важкий період операцій та реанімацій, який ми пройшли разом. Напевно переживши все, десь саме у цей період я собі сказала, що також піду у військо, хочу бути не просто дотичною до армії, а бути її  частиною, зробити свій вклад у перемогу над знахабнілим загарбником!

Це і  моя війна, і війна мого чоловіка, бо якщо не ми, то ніхто другий того не буде робити, – стверджує Оксана.