Пережив Голодомор та концтабір нацистів: сьогодні житель Кам’янеччини Полікарп Рижий відзначає свій 100 День народження

Сьогодні житель Мукші Китайгородської, що на Кам’янеччині, Полікарп Рижий святкує свій сотий день народження.

У святковий день довгожителя, який бачив Голодомор, Другу Світову війну та застав російське вторгнення та територію України, привітали рідні та близькі, діти, онуки, правнуки.

З найкращими побажаннями долучились до привітань і голова Слобідсько-Кульчієвецької ТГ Юрій Волощук, заступниця голови ТГ Оксана Бєлікова, директор КУ «Слобідсько-Кульчієвецький ЦНСП» Павло Довгопол і його заступниця Лідія Аблєєва.

полікарп привітання

полікарп привітання 2

Полікарп Микитович Рижий народився 2 квітня 1923 року у селі Грушківці, що на Летичівщині, у бідній селянській сім’ї. Він прожив ціле століття: пережив Голодмор та Другу Світову війну. Завжди залишався зразковим сім’янином та відповідальним працівником на різних посадах, зокрема майже дев’ятнадцять років очолював фінансовий відділ Деражнянського райвиконкому.

полікарп рижий

Журналістам місцевого ЗМІ Полікарп Микитивич розповів про свій довгий життєвий шлях. Згадує важкі роки Голодомору та окупації України нацистами.

У 1933-у його батько, мати, сестра, брат та він мало не померли від голоду. Їсти зовсім не було, а коли дерева почали брунькувати, трава зеленіти родина варила суп із зеленини. Переживши важкі часи Голодомору, у 1941 Полікарп Микитович закінчує середню школу та вирішує вступити у Тамбовське військове училище. Проте, все перекреслює війна. Починаються місяці нацистської окупації. Полікарпа разом із іншими сільськими юнаками мобілізують на так звані «чорні землі» в Кіровоградську область. По дорозі на Вінниччині юнаки організовують втечу, проте згодом їх все ж ловлять німці та у товарних вагонах відправляють на каторжні роботи до Німеччини. І там Полікарп планує втечу. Однієї ночі йому разом із такими ж невільниками – поляком із Варшави та українцем із Закарпаття вдається здійснити задумане. Вони втекли від німецького господаря та подалися на схід до рідних країв. Через два тижні в одному із гаїв у Чехії їх затримують жандарми. Після нелюдських умов та катувань у в’язниці, Полікарп Петрович вижив та дочекався визволення концтабору американцями.

Згодом його призначили у 215-й стрілецький полк 63-ї армії, в якому він служив до вересня 1946 року. Солдатом Полікарп потрапляє на Донецький експерементальний ремонтно-механічний завод, де працює слюсарем, потім – бухгалтером.

У 1947 році повертається додому в село Грушківці, що на Хмельниччині, там знайомиться із майбутньою дружиною Тетяною.

Понад 40 років Полікарп Микитович пропрацював на державних посадах. Спочатку економістом у дорожньому відділі, згодом – старшим економістом райфінвідділу, контролером-ревізором контрольно-ревізійного управління Міністерства фінансів УРСР. Майже дев’ятнадцять років пропрацював на посаді очільника райфінвідділу райвиконкому у Деражні.

« На державних роботах я протрудився понад сорок років і гордий з того, що де б не працював, ставився до виконання своїх службових обов’язків сумлінно, відповідально та чесно, - розповідає журналістам Полікарп Микитович, - А ще я вдячний своїй дружині, нині покійній, Тетяні Андріївні, за всебічну підтримку у важку годину, розуміння у всьому, повагу та відданість. З нею ми прожили у шлюбі майже сімдесят років, виховали, вивели у люди сина Андрія та доньку Ольгу, спільно переймались онуками, правнуками».

2ogoloshenya