“Дотримав слова і повернувся”: історія пари з Кам’янця-Подільського, яких розлучила війна та полон

Відео як кам’янчанка зустрілась з коханим після 9 місяців полону нещодавно розлетілось мережею.

24-річний Владислав Соломко, який витримав пекло російського полону та його дружина Оксана, яка вірила в його повернення зустрілись після тривалого і важкого розлучення.

Зворушливу історію звільненого з полону військового розповіли журналісти «Всім».

Вони разом десять років, але на довгих 9 місяців їх розлучила війна. Владислав Соломко - 24-річний військовий з Кам’янця-Подільського. Він обороняв Маріуполь і надовго опинився у пеклі російського полону. Поки його вважали безвісти зниклим, дружина “обривала” дзвінками усі можливі організації, аби знайти хоч якусь інформацію про нього.

“Маріуполь, 9 місяців полону і ти тут. Ти живий і вже біля мене. Дякую, що дотримався свого слова і повернувся”, - так підписала зворушливе відео зустрічі дружина військового Оксана Соломко. Про ще мирний Маріуполь, місяці пошуків чоловіка і надії на його повернення читайте далі.

Спокійне життя перекреслила війна

Влад і Ксюша, як її називають знайомі та друзі, народились у Кам’янці-Подільському. Хлопець навчався у військовому ліцеї, а дівчина ходила туди на гурток з танців. Так познайомились і відтоді разом вже десять років. Оксана додає: “скільки я його знаю, стільки він військовий”.

Після ліцею Владислав вступив до Львівської академії сухопутних військ. З часом туди переїхала і Оксана навчатись в університеті “Львівська політехніка”. Розповідає, після завершення навчання чоловіка направили на службу до Маріуполя. А далі був перший контракт і сімейне життя.

Влад кожних півроку на 6 місяців їздив в зону ООС, я чекала його в Маріуполі. Там в нас була квартира, робота, спокійне, класне життя. Море… ми любили їздити відпочивати майже кожні вихідні, коли Влад мав час від служби. Були друзі, дуже гарне місто, ми планували залишитись там жити в майбутньому і після завершення контракту, - ділиться дружина захисника.

влад і ксюша

Дівчина додає, що за кілька днів до вторгнення з друзями обговорювали можливий план дій. Однак тоді ніхто не сподівався, що війна набере таких масштабів. Пригадує, як 21 лютого спокійно провела чоловіка на службу й сама пішла на роботу, нічого не підозрюючи. Адже Маріуполь тоді жив спокійним і розміреним життям. Паніки серед місцевих не було. Лише після того, як путін підписав указ про визнання днр і лнр, Оксана каже зрозуміли, що насувається щось погане. Місто треба залишати…

Дзвонив попрощатись

На момент повномасштабного вторгнення, дівчина вже була з батьками  у Кам’янці-Подільському. Пригадує, тоді плакала і страшенно не хотіла їхати з Маріуполя, але чоловік наполіг. Відтак о 4-ій ранку взяла собаку, зібрала нашвидкуруч речі й виїхала з міста. Навколо ще все було тихо і спокійно, а на дорогах порожньо. Чоловік залишився у Маріуполі, де згодом розпочалось справжнє пекло. Оксана каже, коханий рідко виходив на зв’язок. Остання розмова з ним була ще 10 квітня. А далі - лише невідомість.

Тоді він подзвонив практично попрощатись. Казав, що варіантів виходу немає і вони в повному оточенні, йдуть сильні бойові дії. Від 10 квітня я “обірвала” всі гарячі лінії, СБУ, ГУР, Червоний Хрест, ООН. Було відкрита справа у поліції, неодноразово їздила у різні держструктури, але вони не надавали жодної інформації, де чоловік і в якому стані, - каже дружина.

Довгий час кам’янчанин вважався безвісти зниклим. Близькі не втрачали надії і по крупинці збирали будь-яку інформацію. Від 10 квітня вони не отримали жодної звістки. Оксана каже, жили лише вірою.

“Наснилось, що повернеться, коли буде сніг”

Дев’ять місяців пошуків і невідомості…Від звільненого у вересні бійця дружині вдалось дізнатись, що він був в одній камері з її Владом. Так з’явилась надія, що коханий живий, але в полоні. Статус “безвісти зникли” змінили на “військовополонений”. На запитання, як дружині вдалось триматись увесь цей час, відповідає:

Давало сил те, що я Владу постійно писала в соцмережі, розповідала про все, скидала фотографії, старалась не залишатись сама - гуляла з собакою, підтримували подруги. Я не допускала думки, що він може загинути. Відчувала, що скоро його обміняють. Мені наснилось, що це станеться тоді, коли випаде сніг.  За весь час не було снігу і на вулиці плюсова температура. Та вранці 7 січня випав сніг. І вже наступного дня мені зателефонували з Києва і сказали “вашого рідного сьогодні обміняли. Як буде можливість, він обов'язково вам зателефонує”, - ділиться дружина.

 Мінус 26 кілограмів і проблеми зі здоров’ям, - такі наслідки полону для військового. Та найголовніше, що він - в Україні. Наразі на Владислава чекають реабілітація, медогляди і робота з психологами. А тоді - короткострокова відпустка, після якої захисник знову має повернутись на службу.

2ogoloshenya