Вже декілька днів в Кам'янці-Подільському спостерігається ажіотаж поблизу пунктів вакцинації. А все через стрімке зростання захворюваності в Україні й відповідно госпіталізації хворих на короновірусну інфекцію. Однак замість нормального, впорядкованого процесу проведення щеплення в Кам'янці-Подільському на пунктах вакцинації багаточисельні черги, які востаннє напевно можна було спостерігати на початку 90-х років.
Подібний ажіотаж яскраво демонструє подвійні стандарти, якими керується як місцева так і центральна влада.
По-перше добровільна вакцинація завдяки адміністративному впливу перетворилася на примусову. Не секрет, що у бюджетних установах працівникам був запропонований вибір – або вакцинація, або звільнення. Згодом подібний засіб впливу на громадян держава здійснила через впровадження обмежень для приватного бізнесу (кафе, ресторани, кінотеатри і т.п.)
Відповідно до останніх рішень Кабміну на червоному рівні для повноцінної роботи громадських закладів та проведення масових заходів вимагається обов’язкова наявність у всіх співробітників (організаторів) та відвідувачів (користувачів) документа про завершення повного курсу вакцинації.
На жовтому та помаранчевому рівні, на якому зараз перебуває Хмельниччина, для повноцінної роботи закладів встановлено такі обмеження: наповненість залу на 50% (не більше 4-х осіб за столиком), 2-метрової відстані між столиками та обов'язкова наявність у підприємців і їх працівників негативного ПЛР-тесту, не більш ніж за 72 години, або документу, що підтверджує вакцинацію хоча б однією дозою.
Легально перевіряти наявність таких документів можуть лише правоохоронці та представники Держспоживслужби. Якщо порушення знайдуть, то власникам може загрожувати штраф від 34 тисяч гривень.
А що у випадку черг поблизу пунктів вакцинації? Чи враховано в цьому випадку соціальну дистанцію? – Ні не враховано. Хоча ймовірність захворіти у величезній черзі більша, аніж в закладах, де дотримуються карантинних обмежень.
Поряд із цим, ні працівники поліції, ні Держпродслужби в цьому випадку не мають претензій до організації процесу такої "тотальної" вакцинації. Натомість об'єктом їхньої уваги, є власники приватного бізнесу. Ймовірно, що з введенням "червоної зони" перевірки лише посиляться.
По-друге невідомо за якими принципом було обрані місця вакцинації. Ще можна зрозуміти, коли їх організовано на базі амбулаторій сімейної медицини. Однак чому було обрано Будинок офіцерів чи гіпермаркет "Епіцентр", відділення Укрпошти? Хоча в обласному центрі пішли ще далі, й організували пункт щеплення прямо на Хмельницькому базарі.
Відео з приміщення на території Хмельницької "толкучки", де відбувається вакцинація.
Чому до прикладу не здійснюється щеплення від інших хвороб – туберкульоз, кашлюк, дифтерія, правець, поліомієліт в магазині чи на базарі, але лише в медичному закладі, за направленням лікаря?
По-третє, як відомо під час вакцинації громадянин повинен підписати згоду на її добровільність. Таким чином держава повністю відкидає відповідальність за можливі побічні наслідки вакцинації. Окрім цього тут варто додати й той факт, що сьогодні для того, щоб отримати щеплення необхідно лише мати паспорт та ідентифікаційний код. Наявність декларації з лікарем та попередній медогляд не обов'язкові.
Якщо враховувати, що всі препарати повністю безпечні (хоча станом на сьогодні вони схвалені ВООЗ лише для екстреного застосування) й ними можна вакцинуватися будь-де, без будь якого попереднього медичного огляду все ж залишається запитання: Чому тоді в цьому випадку держава вимагає від громадян згоди на щеплення, а не навпаки не надає гарантію того, що у випадку побічних ефектів вакцинований отримає безкоштовну (як і у випадку з вакциною, адже вона безкоштовна) медичну допомогу. Питання риторичне.
По-четверте, виникають запитання не лише щодо встановлених правил в роботі громадських закладів, але й щодо роботи транспорту.
Станом на вчора, 24 жовтня в Україні вакциновано (першою дозою) лише 22% населення, або лише кожний п'ятий. Повністю вакцинованих ще менше – лише 17%.
Таким чином, лише двоє з десяти громадян зможе скористатися послугами міжобласного перевезення. Перевізники масово відмовляють від здійснення рейсів, оскільки достатньої кількості пасажирів з ковід-сертифікатами немає і в принципі не може бути через низький рівень самої вакцинації.
Поряд із цим, в ситуації з транспортом також простежуються подвійні стандарти. До прикладу на внутрішньообласних маршрутах та в громадському транспорті перевезення дозволені й без сертифікатів. Виникає запитання в чому тоді принципова різниця?
Як приклад, автобус з пасажирами їде до Жванця, люди переходять міст й пересідають в інший автобус – тепер на території Чернівецької області, а це означає що вони без сертифікатів можуть їздити в межах вже іншої області.
Й останнє.
Ніхто б не подумав, але знову Україна в цілому та Кам'янець-Подільський виявилися не готовими до, УВАГА, четвертої хвилі епідемії. В лікарнях знову відсутність кисню, не вистачає ліжок, пункти вакцинації переповнені охочими отримати щеплення.
Напевно ніхто не знав, що буде чергова хвиля. А тому, замість того, щоб готуватися до четвертої фази боротьби з пандемією в Кам'янці-Подільському проходили фестивалі. До речі останній відбувся тиждень тому, вже тоді коли в Україні число нових випадків інфікування за добу перевалило за 10 000. Чи можливо Ви скажете, що у святкових заходах брали участь лише вакциновані?
У підсумку маємо наступне:
- Влада замість того, щоб протягом тривалого часу забезпечити всі необхідні умови для недопущення поширення хвороби (збільшення кількості пунктів вакцинації, належне забезпечення медзакладів, проведення відповідної інформаційної кампанії) переклала всю відповідальність на простих громадян.
- Було використано адміністративні засоби впливу. Введення обов'язкових ковід-сертифікатів та тимчасових ПЛР-тестів, як для працівників так і для відвідувачів громадських закладів, а також для міжобласних перевезень створило ажіотаж на пунктах вакцинації.
- Недотримання будь яких карантинних обмежень на самих пунктах вакцинації, а також проведення масових заходів в період поширення хвороби лише свідчить про недалекоглядність влади та відсутність чіткої стратегії в боротьбі з пандемією.
Як то кажуть маємо те, що маємо.
