Пок­ро­ва Прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці — хрис­ти­янсь­ке і на­род­не свя­то. Від­зна­чен­ня свя­та Пок­ро­ви має ду­же гли­бо­ку іс­то­рію в Ук­ра­їні.

Хо­ча свя­то бу­ло впро­вад­же­не ще з ча­сів Ки­ївсь­кої дер­жа­ви, особ­ли­ве ша­ну­ван­ня Пок­ро­ви Бо­го­ро­ди­ці по­чи­на­єть­ся з ХІІ сто­літ­тя.

За ле­ген­дою, у цей день вій­сько дав­ніх ру­си­нів на чо­лі з Ас­коль­дом взя­ло в об­ло­гу центр пра­вос­лав’я — Цар­го­род (Кон­стан­ти­но­поль), на­ма­га­ючись за­хо­пи­ти міс­то. Меш­канці сто­ли­ці Ві­зан­тії у га­ря­чій мо­лит­ві звер­ну­лись до Бо­го­ро­ди­ці з про­хан­ням про по­ря­ту­нок. І Бо­го­ро­ди­ця, за опо­ві­дя­ми, яви­ла­ся пе­ред людь­ми та вкри­ла їх сво­єю пок­ро­вою (омо­фо­ром), пише День за Днем.

Згід­но дже­рел, вра­же­ний Ас­кольд та його дру­жин­ни­ки прий­ня­ли свя­те хре­щен­ня і ста­ли хрис­ти­яна­ми.
За ін­шою вер­сі­єю, нат­хнен­ням для свя­та ста­ло ви­дін­ня св. Ан­дрія під час об­ло­ги Кон­стан­ти­но­по­ля вій­ська­ми ага­рян. Прес­вя­та Бо­го­ро­ди­ця з’яви­ла­ся меш­канцям міс­та у хра­мі та прий­ня­ла їх під свій за­хист пок­ров. Піс­ля цього вій­ська про­тив­ни­ка від­сту­пи­ли, а міс­то бу­ло вря­то­ва­но.

В Ук­ра­їні най­ста­рі­шою цер­квою, яка прис­вя­че­на Свя­ту Пок­ро­ва, є Пок­ровсь­ка цер­ква в се­лі Сут­ківці Хмель­ницької об­ласті, зве­де­на у 1467 р. як фор­те­ця.

Пок­ро­ва Прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці бу­ла од­ним з най­го­лов­ні­ших свят за­по­розь­ких ко­за­ків, кот­рі бу­ду­ва­ли ба­га­то од­ной­мен­них хра­мів та ша­ну­ва­ли особ­ли­во іко­ни Пок­ро­ви. Де­які Пок­ровсь­кі хра­ми, пе­ре­важ­но ХVІ­ІІ сто­літ­тя, вці­лі­ли до на­шо­го ча­су.

На Ста­ро­кос­тянти­нів­щи­ні ві­до­мі Cвя­то­пок­ровсь­кі цер­кви в се­лах: Раш­тівка, Вер­бо­ро­дин­ці, Губ­ча, Во­ли­ця-Ке­ре­ке­ши­на, Кор­жівка, Ско­во­род­ки.

Ви­пов­ню­єть­ся 225 ро­ків цер­кві Пок­ро­ва Св.Бо­го­ро­ди­ці в с. Во­ли­ця-Ке­ре­ке­ши­на. Як пи­сав Те­одо­ро­вич М. І.

Цер­ква Пок­ро­ва Прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці в се­лі спо­чат­ку збу­до­ва­на у 1799 ро­ці, бу­ла де­рев’яна. В різ­ні ро­ки храм ре­мон­ту­вав­ся, ук­ріпляв­ся. В 1834 р. цер­ква пос­тавле­на на ка­мін­ний фун­да­мент, в 1877 р. об­ши­та но­ви­ми сос­но­ви­ми дош­ка­ми, пок­рівля пок­ри­та за­лі­зом. В 1878 р. збу­до­ва­на дзві­ни­ця, 1880 р. внут­рішні сті­ни цер­кви роз­пи­са­ні мас­лом. До 1894 р. ця цер­ква бу­ла до­сить дос­лідже­на і гар­но опи­са­на: іко­ни, роз­пис, цер­ковне при­лад­дя, ін­ше. Іме­на всіх свя­щен­ни­ків, які слу­жи­ли в цій цер­кві, за­пи­са­ні з 1773-го по 1894-й ро­ки.

З 1999 ро­ку свя­то Пок­ро­ви в Ук­ра­їні від­зна­ча­єть­ся як День ук­ра­їнсь­ко­го ко­зац­тва. Тра­ди­цій­но вва­жа­єть­ся, що на Пок­ро­ву у 1942 ро­ці бу­ло ут­во­ре­но Ук­ра­їнсь­ку пов­стансь­ку ар­мію, то­му іс­то­рич­на тра­ди­ція вша­ну­ван­ня ук­ра­їнсь­ко­го вій­ська на Пок­ро­ву.