Ук­ра­їна ви­бо­рює своє пра­во на ці­ліс­ність та не­за­леж­ність в пов­но­мас­штаб­ній фа­зі де­ся­ти­річ­ної ро­сій­сько-ук­ра­їнсь­кої вій­ни. Ти­ся­чі ук­ра­їнсь­ких за­хис­ни­ків сто­ять пліч-о-пліч суп­ро­ти во­ро­га. Май­же 300 лі­сів­ни­ків з Бу­ко­ви­ни, Хмель­нич­чи­ни та Тер­но­піль­щи­ни сьогод­ні та­кож бо­ро­нять на­шу кра­їну на пе­ре­до­вій.

Всі ін­ші пра­цю­ють аби, в пер­шу чер­гу, під­три­ма­ти на­ших вій­сько­вих і наб­ли­зи­ти пе­ре­мо­гу. Ок­рім ви­ко­нан­ня пок­ла­де­них на них дер­жа­вою про­фе­сій­них обов’яз­ків, всти­га­ють пе­ре­да­ти на фронт де­ре­ви­ну.

«За два ро­ки лі­со­ві гос­по­дарс­тва По­діль­сько­го офі­су пе­ре­да­ли по­над 17 000 ку­біч­них мет­рів. Во­на над­зви­чай­но пот­рібна на­шим за­хис­ни­кам. За­без­пе­чу­ємо приф­ронто­ві ре­гі­они: За­по­ріж­жя, Лу­ган­щи­ну, До­неч­чи­ну, Хер­сонщи­ну. Круг­лі лі­со­ма­те­рі­али, пи­лоп­ро­дук­ція — все це йде на бу­дів­ниц­тво фор­ти­фі­ка­цій­них спо­руд. За до­по­мо­гою лі­су вій­сько­ві бу­ду­ють ці­лі під­земні міс­течка. Це доз­во­ляє збе­рег­ти жит­тя на­шим хлоп­цям та дів­ча­там на­віть під час обс­трі­лів. Зав­дя­ки дро­вам на­ша ар­мія за­без­пе­че­на й теп­лом», — ка­жуть у По­дільсько­му лі­со­во­му офі­сі.

Та­кож у ві­домс­тві до­да­ли, що ку­пу­ють і дос­тавля­ють на пе­ре­до­ву все, що не­об­хідно:

«Це — ав­то­мо­бі­лі, па­ли­во, зап­части­ни, фор­му­ємо гу­ма­ні­тар­ні ван­та­жі з одя­гом, аму­ні­ці­єю, лі­ка­ми, про­дук­та­ми. Пе­ре­да­ємо для вій­ська бен­зо­пи­ли, бро­не­жи­ле­ти, теп­ло­ві­зо­ри, оп­тичні при­ці­ли, ге­не­ра­то­ри, ан­тидро­но­ві ком­плек­си».

Від по­чат­ку вій­ни у влас­них май­стер­нях лі­со­вих гос­по­дарств ре­мон­ту­єть­ся вій­сько­ва тех­ні­ка. Май­стри роб­лять усе, щоб во­на по­їха­ла на фронт, як но­ва.

Дба­ють і про те, щоб на­ші вій­сько­ві бу­ли си­ті. Ві­до­мо, що ліс­госпи ви­го­тов­ля­ють туш­ко­ван­ки, су­хі су­пи та бор­щі, зби­ра­ють і за­су­шу­ють фрук­ти та яго­ди, за­го­тов­ля­ють ці­лю­щий лі­со­вий мед і роб­лять ва­рен­ня. Все це від­прав­ля­єть­ся на пе­ре­до­ву.

За час пов­но­мас­штаб­ної вій­ни у ліс­ниц­твах при­хис­ти­ли близь­ко пів ти­ся­чі пе­ре­се­лен­ців. Лю­ди зу­пи­ня­ли­ся у лі­сів­ни­ків як тран­зи­том, так і на пев­ний час про­жи­ван­ня. Є й ті, хто жи­вуть тут і до­сі. А де­які пе­ре­се­лен­ці влаш­ту­ва­ли­ся на ро­бо­ту до лі­со­во­го гос­по­дарс­тва.

До­по­ма­га­ють наб­ли­жа­ти пе­ре­мо­гу ви­хо­ван­ці уч­нівсь­ких ліс­ництв: пле­туть мас­ку­валь­ні сіт­ки, ви­го­тов­ля­ють окоп­ні свіч­ки, пи­шуть вій­сько­вим лис­ти.

З ме­тою за­хис­ту прав усіх мо­бі­лі­зо­ва­них пра­ців­ни­ків ДП «Лі­си Ук­ра­їни» бу­ло ство­ре­но Спіл­ку во­їнів-лі­сів­ни­ків Ук­ра­їни. Тут дос­тупна як со­ці­аль­на, так і юри­дич­на під­трим­ка. А та­кож що­тиж­ня на­да­єть­ся гу­ма­ні­тар­на до­по­мо­га вій­сько­вим бри­га­дам від усіх лі­сів­ни­ків Ук­ра­їни.

За­га­лом служ­бу в ЗСУ прой­шли по­над 400 лі­сів­ни­ків фі­лій офі­су. 24 во­їна по­ра­не­но. Шес­те­ро пра­ців­ни­ків зник­лі без­вісти. Є і втра­ти:

«За­ги­ну­ло 11 лі­сів­ни­ків фі­лій По­діль­сько­го лі­со­во­го офі­су. Віч­на пам’ять тим, хто від­дав жит­тя за Ук­ра­їну! Ро­бо­та для пе­ре­мо­ги — прі­ори­тет № 1. Бо сьогод­ні «ро­би­ти своє» — це пер­шо­чер­го­во під­три­му­ва­ти на­шу ар­мію. Ві­ри­мо в ЗСУ! Пра­цю­ємо зад­ля мир­но­го май­бутнього».