Вадим Гринчук – рятувальник, який виніс із палаючого будинку немовля.

Старший лейтенант служби цивільного захисту Вадим Гринчук родом із невеличкого містечка Нова Ушиця, що на Хмельниччині. Тут династію рятувальників започаткував його батько – підполковник у відставці Микола Миколайович Гринчук, інформують у ГУ ДСНС у Хмельницькій області.

“Для мене вирішальним у виборі майбутньої професії став приклад батька, – розповідає Вадим. – Він присвятив Службі порятунку понад 20 років, і зараз на заслуженому відпочинку. З дитинства я спостерігав за його роботою. Затамувавши подих, слухав історії з буднів його колег, коли приходив до пожежної частини”.

Тож одразу після закінчення дев’ятого класу подав документи до Вищого професійного училища Львівського державного університету безпеки життєдіяльності у м. Вінниця, згодом здобув вищу освіту. Підтримує родинну традицію й молодша сестра Діана. Вона нині навчається у професійному училищі. Мріє стати, як брат і батько, офіцером ДСНС.

Протягом чотирьох років на посаді начальника караулу було сотні виїздів за викликом, за кожним із них – окрема життєва історія якоїсь людини. Головне для Вадима – уникнути найстрашнішого – загибелі людей. Виклик на пожежу ввечері, 16 липня 2023 року, для його чергового караулу був найзвичайнісіньким – середмістя, горить квартира, шостий поверх. Паралельно з гасінням надзвичайники почали евакуйовувати людей із сусідніх квартир.

“Задимлення було дуже сильним, – пригадує Вадим. – Ми обійшли всі помешкання на поверсі. До однієї з квартир були відчинені двері, я зайшов усередину. Там був чоловік та перелякана жінка з немовлям на руках. Маску-саморятівник я одягнув на жінку, дитину пригорнув до грудей і швидко виніс на свіже повітря. Медики оглянули дівчинку, з нею все було гаразд”.

Того дня, завдяки оперативним діям вогнеборців, було врятовано сім людей, з них – одну дитину.

Робота рятувальника вимагає прийняття швидких та зважених рішень, зосередженості та самовідданості, а ще необхідно бути психологом, уміти знайти потрібні слова, щоб заспокоїти, привести до тями. Саме такі навички стали у нагоді Вадиму під час цієї рятувальної операції.

“Довелося одночасно заспокоїти стривожену та розгублену матір, взяти на руки малюка і разом із ними чимшвидше спуститися сходами на вулицю”, - розповідає надзвичайник. Ця дитина заслуговує прожити мирне життя, в мене не було ніяких сумнівів у своїх діях. Після ліквідації ми телефонували медикам та цікавилися здоров’ям врятованих”.