“До війни я не знав, що є таке містечко”
Про початок війни Сергій дізнався від брата. Він вирішив, що піде захищати свою країну. Та мусив ще деякий час залишався вдома — доглянути матір.
Тож Сергій мобілізувався до Збройних Сил у квітні 2022 року. Після навчального центру потрапив у старокостянтинівський гарнізон.
— До війни я й не знав, що в Україні є таке містечко і така бригада. А тепер я тут! — зізнається Сергій.
У волинянина вже був військовий досвід. 27 років тому він служив у лавах Нацгвардії України. На початку травня 2022 він вже був у бригаді. З побратимами одразу склалися дружні стосунки.
— У нас більше лісів. Так, лісу тут мені не вистачає, але у вас більше річок. А люди однакові — щирі, справжні, ми ж усі українці! — ділиться Сергій.
“Ракета взірвалася в повітрі”
Під час однієї із масованих ракетних атак росіян Сергій збив ворожу ракету над Старокостянтиновом. Це сталось 15 листопада 2022 року. Волинянин розповів як це було.
— Час був… надверчір'я. Приблизно 16 година. Ми отримали координати. Через секунди ракета мала бути на зовсім близькому метражі. Часу на роздуми не було. Але у небі були наші літаки, і це зупиняло. Втім, за мить ми зрозуміли: літаки у іншому боці. Командир батареї Анатолій Панчук гукав: стріляй. Я виконав наказ. Через 12-15 секунд почув вибухи у небі. Земля була спокійна, не вібрувала. Це означало, що ракета взірвалася в повітрі, — згадує військовий.
Він додає, що відразу й сам не вірив, що влучив у ціль. Натомість хвилювався, аби не постраждали люди. Згодом в одному із сіл Старокостянтинівської громади знайшли уламки ракети. А вже наступного дня командир батальйону підтвердив попадання у ціль.
Нагородили орденом
За його вчинок Указом Президента України від 24 січня 2023 року №34/2023 солдата Сергія Дудая нагородили орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
— За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі постановляю нагородити орденом “За мужність” ІІІ ступеня Дудая Сергія Миколайовича — солдата, — йдеться в документі.
Вдома на військового чекають дружина Валентина та двоє дітей — 18-річна Яна та 14-річний Богдан. Нині ж Сергій Дудай, як і всі українці, чекає на Перемогу.
— Потрібно дітей піднімати, про рідню піклуватися. Потрібно жити далі, жити у мирній спокійній рідній Україні. І такий день настане. Вже скоро! — впевнений захисник.
