У Києві – новий сплеск активності автовикрадачів.
Групи в соціальних мережах, присвячені викраденню, рясніють повідомленнями про викрадення автомобілів різного класу – від середніх «Шкод» до елітних «Лексусів». Викрадають як «бляхи», так і машині на українських номерах.
Останній сплеск викрадень припав на лютий-березень 2016 року. Тоді за ніч в Києві угнали більше 30 авто. Зараз цифра, згідно з даними, зібраними волонтерами, в десять разів менше, але все одно, в порівнянні з тим, що було рік чи півроку тому – це небезпечна активність.
Відома волонтер Марина Комарова родом із Севастополя втратила не так давно свою Toyota Venza.
Автомобіль був викрадений в самому центрі, і що важливо-прямо під камерами відеоспостереження.
У відповідь на пост Комарової в Facebook, що зібрав тисячі лайків і репостів, відгукнулися десятки і сотні людей, що втратили авто останнім часом.
Марина змогла довести свою машину до Фастова – а далі настала дзвінка порожнеча. Виявилося, що камери на шляху авто «не працюють», а навколо Фастова – маса «розборок», про які чудово обізнані співробітники МВС.
Вчора, 5 лютого, був викрадений автомобіль (Mazda-7) у журналіста Дмитра Федоренко. Машину «смикнули» прямо у дворі його будинку на Героїв Сталінграда.
Ми зустрічаємося з волонтером Мариною Комаровою біля її будинку. Вона розповідає нам про пошуки, слабкості поліції і всесильної мафії викрадачів в Київській області.
«Машина була викрадена прямо під камерами спостереження. Вони не бояться нічого»
– Розкажіть, як це сталося.
Я припаркувалася в самому центрі, біля Майдану, на вулиці Софіївській, біля Pizza Veterano, і пішла в заклад. Мені навіть в голову не могло прийти, що ось так, серед білого дня, в Києві можуть викрасти авто, прямо з-під носа. Машину «смикнули» «вудкою». У самому центрі міста. Працювало, судячи з усього, кілька людей. Працювали прямо під камерою спостереження, їх це не бентежило.
– У вас були якісь системи захисту?
Було багато. Був замок на КПП, була навіть заглушка на бензобак, тобто, системи додаткового захисту були, але я ними не скористалася.
– Ви не розраховували провести там багато часу.
Так, я розраховувала поговорити з товаришем там, тому не активувала ні коробку, нічого.
– Ви плануєте підняти хвилю щодо викрадення. Хтось із офіційних органів готовий був піти Вам назустріч?
Ні звичайно. Хоча в київській поліції багато хлопців йшли назустріч і допомагали. Хоча ми по суті робили великий шматок роботи. Справа – на контролі. Це вже важливо.
– До вас звернулося багато людей, у яких теж угнали авто.
Так, зверталися багато людей, кожен зі своїм варіантом викрадення. Було цікаве спілкування з одним молодим чоловіком, у якого теж був угон і він теж довів свою машину до Фастова. У день викрадення він мав відео, і міг його зняти, але, на жаль, у нього не було флешки. Коли він приїхав на наступний день, йому поставили хрест. Немає відео, і все.
– Фастів – це чорна діра. Туди багато машин доїжджає і зникає.
У 2015 році в Фастові розігнали це угруповання, яке займалося викраденням та «перебивкою» авто. Головний їхній чоловік, який займався перебивкою, сидить. Але сидить він на тій стороні, на окупованому Донбасі. В принципі, фастовска поліція пішла нам назустріч, частина відео з камер нам допомогли дістати. Наша проблема була в тому, що ми відстежували відрізок часу, як вона йшла, але ми забули, що її могли поставити десь біля траси відстоятися, щоб вона не проїжджала під камери в світлу пору дня. Очевидно для нас також, що їх працювало двоє – один спостерігав за мною, другий прямо під камерою, встановленою на Veterano, розкривав мою машину. До речі, у мене поліція вилучила ключ і техпаспорт.
– Навіщо?
Я теж не розумію. Я так розцінюю, що їм зручніше потім віддати ключ … Тому що, коли я віддавала, я подзвонила, запитала, чи правильно забирають ключ, там сказали, що начебто нормально. Але навіщо? Щоб що? Що вони будуть робити? Ключ необхідний, щоб зручніше було відкрити машину вже на розбиранні.
– До речі, така ситуація не тільки в Фастові. У нас крім Фастова є ще Броварський напрямок на Чернігів, і Гостомель на «Варшавці».
Ганяють і на ОРДЛО, і на Придністров’я, і на Одесу. Зараз, наприклад, по Venza багато везуть машин з США, вони биті, їх треба відновлювати, колупатися в них і т.д.
– Як ви шукали машину. Розкажіть алгоритм.
Перш за все, всю суботу, ми шукали автомобіль у дворах, адже там іноді відстоюється авто. Так ми дійшли до ночі чи не до Солом’янки. Потім я, читаючи в коментарях в Facebook різні поради, та й просто мало, раптом хто бачив. Потім я додумалась зайти в папку «Спам», а там повідомлення однієї дівчини, що вона нібито бачила мою машину в місті. Вона була впевнена, що запам’ятала її, так як авто було на севастопольських номерах – це те, що пов’язує мене з моєю малою батьківщиною з 2014 року ще, і я принципово не змінювала реєстрацію. Ми подивилися відео з її відеореєстратора і впізнали авто. Ми побачили, що вона пройшла повз ЖК «Петровський квартал», і звідти ми пішли далі по камерах її відстежувати.
«Я одного разу дав запис з відеокамери – мені мало не спалили магазин»
– Були проблеми з власниками камер?
Звичайно, були складності – на заправках люди говорили, що запис не можуть дати, тому що «власник повинен дозволити», і т.д. У Білогородці ми застопорилися на день – але потім назустріч пішов власник одного придорожнього магазину, у якого була камера. У нього у самого мало не викрали машину, а тому він з радістю дав нам камеру і запис. І ми чітко бачимо, як вона, машина – йде! Так. Так. Це був прорив, і ми пішли далі. А далі розвилка. А там на перехресті хороші камери, які належать, як з’ясувалося потім, належать місцевій Самообороні. Тудим-сюдим, а кажуть – не працювали у нас камери, мовляв, в цей день. Дуже дивно – у чувака в магазині не полетіла, а у них полетіла … Найбільш проблемне то, що і поліція не має повноважень вилучати відео – вона може його лише просити – тобто, як ми. А господар може і відмовити. Ось заходить з нами слідчий або дільничний – і просить. А не могли б ви, ну немає так немає … І так далі. Загалом, ми зробили висновок, що на Боярку вона не пішла. А друга – на Бишів, тобто, на Фастів. І ось там – ніхто і ні в яку! У одного о третій годині дня, якраз, коли все сталося, зламалася камера. Ну, тут я мало не розсміялася – все було настільки очевидно, що … Причому те, що тут масово «ганяють» машини – це очевидно. На узбіччі ми знайшли «Міцубісі Аутлендер». Його теж викрали, але кинули, так як пробили колесо. А потім вже під Фастовом, в Грабовичах, ми побачили на камері чітко, як вона їде. А потім почалися веселощі. У Бишеві у одного бізнесмена є великий магазин у дороги. Дві якісні камери, в обидві сторони траси. І ні в яку. Ніяк, і все. Два дня до нього їздили. Каже, «я одного разу дав подивитися, мені потім трохи магазин не спалили».
– Відповідь пряміше нікуди.
Так. А потім, коли ми прийшли зі слідчим, він заявив, що, мовляв, у нього камери онлайн і не пишуть. Навіщо тоді нам брехати було? І навіщо ставити такі якісні камери, якщо на них записи немає? Загалом, повна маячня. Потім вже, в сутінках, ми бачили записи камер далі по ходу до Фастова, і ми на них бачимо машину, дуже схожу на нашу, і за часом фіксації в камерах вона теж підходить, але тепер ми не можемо з 100% підтвердити, що це вона. Однак ми бачили це чітко – на ключових місцях і перехрестях нам не йшли назустріч. Весь час щось ламалося, не працював, або просто «я вам запис не дам». Друзі навіть через «інший світ» виходили на тих, хто займається угонами, вони кажуть, що до них в Білу Церкву така машина не приходила. Хоча в Білій Церкві найбільша розбирають Тойот.
– Не тільки Тойот, там взагалі найбільше місце з розбирання авто.
Ну да, то, що там адіще, це відомо, але по Тойота там особлива спеціалізація. І потім, коли ми з поліцією прочісували Фастів, вони, поліцейські, між собою такі – «а ми поїдемо на Ферму подивимося». Ферма – це село таке поруч там. Тобто, вони, мабуть, самі прекрасно знають, де є ці «відстійники». А потім мені говорили, що і в Чорногородці є відстійник.
– Ви були там?
Ми пригледіли точки, і тепер думаємо, як туди зайти. Звичайно, там є корівники старі, інше, але вони охороняються, напевно, просто так туди не потрапиш. Також пам’ятаю в Шпитьках (село під Фастовом – ред.) Ми в переліску натрапили на гігантський смітник – там були сумки, автомобільні килимки – саме там викидають особисті речі власників авто після того, як потрошать машини.
– А у вас були якісь цінні речі в авто?
Тільки копії паспорта. Але копії.
– А на вас намагалися вийти, запропонувати викуп?
Ооооо, це окрема історія! По-перше, хтось писав, пропонував на викуп номера. Ми пробили номер, з якого писали – виявилося, чувак сидить в харківській колонії. Загалом, налагоджений бізнес, походу. Дзвінки та виписки були неодноразово. Але як тільки на мене виходили, я відразу відповідала – «розкажіть, які речі лежать в авто». І все, цього достатньо. Більшість відразу «відлипає». А потім здалося, що з’явилася реальна схема. Дзвонить якийсь Артем Юрійович, так і так, я тут головний з розбирання Києва, на мене вже виходили люди, я зараз буду вам машину шукати по замовнику. Через добу дзвонить, каже, мовляв, знайшли. Замовлення за сім тисяч. Ми можемо його перебити. Схема така, каже – ми зустрічаємося в людному місці супермаркету. Ви можете взяти одну людину, ви покажете гроші, вам покажуть машину, ми домовимося, де заберуть гроші. Ми мало не повірили в цю схему, тому що одна людина, з якою ми спілкуємося, так викуповував машину. Знаючі люди одразу сказали – 7 тисяч за викрадену Венза? Пффф! Так червона ціна викраденій машині на таких номерах – 3-4 тисячі. Абсурд ж, і розлучення, але можете спробувати. Ну ми і вирішили, чим чорт не жартує. Ну заходимо ми в Сільпо, дзвонимо йому, він такий – «ви всередині?». Ми відповідаємо, що так, і тут він помиляється – говорить про 3000 доларів, хоча спочатку говорили про «сімку». Я кажу – «так, звичайно», а сама намагаюся НЕ заіржавіти. І тут він починає тиснути психологічно тиснути, що марно зі мною робити. Ми його тут же і послали. Загалом, посміялися, але ми через цю потвору втратили день. Показово ось ще що – у мого сусіда викрали «Форд» недавно, подзвонив цей же Артем, з цього ж номера, і давай пропонувати йому теж вирішити його питання. Але ось знову-ж, звідки цей Артем знає про мене і про сусіда? Або йому список постраждалих від угону хтось злив? Питання – хто і звідки? Риторичне питання, в принципі.
Марина Комарова каже, що не сподівається вже знайти свій автомобіль. Але вона буде об’єднуватися з іншими постраждалими і професійними поліцейськими заради того, щоб «розворушити гніздо» викрадачів в Київській області і зробити все, щоб такого було менше.
«Моя машина була на севастопольських номерах. Я принципово не міняла їх – це те, що пов’язувало мене з моєю батьківщиною після окупації. І я налаштована покарати тих, хто це зробив », – пише волонтер.
