Письменниця Оксана Забужко вважає, що українці, «котрі щиро збираються голосувати за куклу з комічного шоу від московських кураторів», готуються до «колективного самогубства».
Про це вона написала на своїй сторінці у Facebook.
«Як затролити цілий народ» – це не Путін із Сурковим, і не КГБ перші придумали, політика під назвою «дразніть х@хла» походить ще з імператорського театру 19-го ст. На пам’яті мого покоління, за Щербицького, «что-нибудь укрАинское» (с) в інформпросторі вже з’являлось (було можливе) майже виключно як предмет обри-ГА-ГА-нія, – і так, будь-яка персональна «революція гідности» (коли з вас ржуть у вічі, а ви у відповідь не підгигикуєте з дурнуватим осміхом, щоб продемонструвати свою «незакомплексованість», а ставите ржуна на місце, щоб сам заткавсь і десятому заказав) тоді реально загрожувала звинуваченням в «укр. бурж. націоналізмі», – зазначає письменниця.
За її словами, внаслідок цього нині українці масово страждають на «класичний, у 4-му поколінні, «синдром вивченої безпорадности»: коли з нас глумляться в живі очі «з особливим цинізмом» («тролять»), ми використовуємо свій психологічний ресурс не на те, щоб захистити свою гідність, а на те, щоб переконати себе, ніби це «нічого страшного», і «а що тут такого», і – для вже повної психологічної безпеки – «давайтє посмєйомся вмєстє»…
«95-й квартал» – технологія «обриГА-ГАй х@хла» в 4-му поколінні, що паразитує акурат на цій нашій ВИТІСНЕНІЙ ТРАВМІ. А Кукла Зе – віртуальний персонаж із дуже важливою функцією: обнулити нашу колективну, тільки-но розпочату в 2014-му «революцію гідности» – назад до рівня 2010-го р.: коли в Кремлі за боки брались од реготу, «виписавши» в президенти «дурним х@хлам» на вибір двох своїх аґентів, варіанти М і Ж, – і хай чубляться, оборжака ж!» – пише Оксана Забужко.
За її словами, уже чимало писано про сценарій, за яким «віртуальна Кукла Зе має, як пилососом, «ввібрати» весь протестний електорат і потім «передати», яким-небудь гебешним наперсточницьким трюком (зміною політ.устрою), «всю власть советам», (напр., Газпромівській «канцлерині», а та вже, по старшинству, своєму московському куратору)». На думку письменниці, цей сценарій розраховано на «експлуатацію якраз нашої «вивченої безпорадности».
«Тож не варто кричати людям, що вспадкували цей синдром, які вони дурні, – саме це кричали їхнім дідам і прадідам, від яких вони зараз, підсвідомо, намагаються дистанціюватись. За один місяць такі травми не лікуються, і «відбита» чутливість до образи національної гідности – не відновлюється. Апелювати тут можна вже тільки до логіки – до здорового глузду. На який, власне, й надія», – підсумовує Оксана Забужко.
