З 11 січня, набув чинності Закон України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами”.
Від сьогодні змінюється визначення поняття “зґвалтування” та розширюється коло потенційних обвинувачуваних у примушенні до сексу. Раніше зґвалтування передбачало фізичне насильство, погрози або безпорадне становище. Нове визначення сформулювали таким чином: “Зґвалтування — вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування)”.
Покарання лишається таким, як і раніше, — тюремний термін до 5 років.
Передбачено кримінальну відповідальність за зґвалтування подружжя, колишнього подружжя, родича чи близької людини — порушнику загрожуватиме позбавлення волі на 5–10 років. Окремо виділено пункт “зґвалтування особи до 14 років незалежно від її добровільної згоди”, санкція за це — перебування у тюрмі від 8 до 15 років.
Кримінальна стаття про примушування до сексу буде застосовуватися не тільки у разі матеріальної чи службової залежності потерпілого. Закон запроваджує окрему норму “примус до сексу” без будь-яких умов, тобто потенційним підозрюваним може бути не тільки начальник на роботі, а й хто завгодно. Покарання — штраф до 850 грн або арешт до півроку.
У новій редакції посилили санкції за схиляння до статевого зв’язку залежної особи. Тепер це арешт до півроку або обмеження волі до 3 років. Якщо ж одне з таких порушень скоїли з погрозами знищення, пошкодження або вилучення майна в потерпілого чи його родичів або шантажуючи розголошенням відомостей, що ганьблять людину чи її родичів, передбачається обмеження або позбавлення волі до 3 років.
Згідно із законом, домашнє насильство — умисне систематичне фізичне, психологічне або економічне насильство щодо подружжя чи колишнього подружжя, або члена родини, або близької особи, що призводить до фізичних чи психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілого. За це каратимуть громадськими роботами від 50 до 240 годин або арештом на термін до 6 місяців, обмеженням волі до 5 років або позбавленням волі до 2 років.
Запроваджено відповідальність не тільки за незаконне проведення аборту, а й за незаконну стерилізацію — 5 років у тюрмі з позбавленням права обіймати певні посади до 3 років або без такого.
Примушування до аборту без добровільної згоди потерпілої тягне обмеження волі до 5 років або тюремний термін до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до 3 років чи без такого.
Кримінальну відповідальність тягнутиме примушування до шлюбу, а ще до продовження примусового шлюбу, або до співжиття, або до продовження співжиття, або спонукання до еміграції. За таке передбачено арешт до півроку, обмеження чи позбавлення волі до 3 років. Більш суворе покарання прописали для випадків, коли порушення повторили впродовж року або скоїли групою, або щодо двох і більше людей, або стосовно людини, яка не досягла шлюбного віку. У такому разі йдеться про обмеження або позбавлення волі до 5 років.
Формулювання “Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом” замінили виразом “сексуальне насильство”. Зокрема, йдеться про насилля сексуального характеру, не пов’язане із проникненням у тіло іншої особи без добровільної згоди на це. Від сьогодні каратимуть тюремним терміном від 3 до 7 років за такі дії щодо подружжя, колишнього подружжя, родича або близької людини; або ж щодо особи у зв’язку із виконанням нею службового, професійного, громадського обов’язку чи вагітної жінки. Сексуальне насильство щодо людини віком до 14 років незалежно від її згоди тягне покарання від 5 до 10 років позбавлення волі.
Навіть якщо потерпілий відмовився від обвинувачень у кримінальному провадженні щодо домашнього насильства, провадження не зможуть закрити. А угоду про примирення зможуть укладати тільки з ініціативи потерпілого.
