Діти, як правило, мають таку ж кількість сексуальних партнерів, яку мала їхня матір, не залежно від того, чи були вони свідками розвитку її стосунків з партнерами чи ні.
Про це заявила доцентка кафедри гуманітарних наук з Університету штату Огайо Клер Камп Душ (Claire Kamp Dush). Вона вивчила дані дослідження понад 7 тис. матерів та їхніх біологічних дітей у США з 1979 року. Вчена переконана, що цей зв'язок не залежить від соціального статусу чи спільноти. Найімовірніше, матері передають своїм дітям навички міжособистісної взаємодії, які впливають на те, як вони спілкуються з усіма, в тому числі із сексуальними партнерами.
У свою чергу американські психологи також це підтверджують. За їх словами, батьки дуже сильно впливають на те, як їхні діти будують стосунки. Однак роль матері у цьому процесі є визначальною, бо її значення для дітини важко переоцінити. Крім того, розголосу набула доповідь, яку опублікував журнал PLoSONE.
Її текст базується на даних про понад 7 тис. матерів та їхніх біологічних дітей, які (дані – ред. УП) зібрали соціологи під час Національного опитування молоді в 1979 році.
Опитування, поміж іншого, містило питання про партнерські стосунки. Експерти дізнавалися у респондентів, з ким вони мали зв'язок у сексуальному плані, чи жили з кимось разом, чи одружувалися і чи було розлучення.
Усі цю інформацію обробила та проаналізувала доцентка кафедри гуманітарних наук з Університету штату Огайо Клер Камп Душ.
Вчена виявила, що кількість шлюбів і кількість партнерів у матері певним чином впливає на кількість партнерів, які матиме її дитина у майбутньому. Разом з тим, Камп Душ заявила, що існують також певні спадкові ознаки (наприклад, депресія), що також впливають на те, як саме ми взаємодіємо з іншими людьми.
"Наші батьки показують нам приклад, як співіснувати із соціумом, як показувати прихильність, як сперечатися, як вибачатися, як представляти себе, як правила спілкування відрізняються залежно від віку та статі", – розповідає авторка наукової роботи.
Усі ці риси впливають на те, як людина будує стосунки, бажає близькості чи, може, боїться її, а також визначають, наскільки явно індивід проявляє інтерес до свого партнера.
Доцентка Камп Душ каже, що за останній час суттєво змінились й очікування від знайомства.
Передусім, вона посилається на популярну теорію, згідно якої "наші очікування від партнера з часом підвищуються" аж до такого рівня, що інколи навіть здаються смішними. "Важливо також, – наголошує Кам Душ, – як ми критикуємо один одного. Якщо ви регулярно чуєте, як ваша мама критикує свого партнера або вас, тоді ви переймете цей стиль поведінки і будете використовувати його в особистому житті з коханою людиною", – каже авторка дослідження.
"Діти навчаються, дивлячись. Саме тому важко переоцінити важливість "прикладу матері" для дитини", – підтверджує тезу й Шірані Патак (Shirani Pathak), американський психотерапевт.
Кожного разу, коли новий клієнт переступає поріг її клініки, перше, що вона запитує: як у його родині спілкуються батьки, які у них стосунки, чи поважають вони один одного.
"Ми бачимо, як людина відтворює програму, закладену ще у дитинстві", – каже експерт.
Незважаючи на те, що вона не змогла точно визначити, чому відносини батьків впливають на дітей, каже, що у цьому немає ніяких сумнівів. За 14 років роботи у сфері психології вона знайшла мало свідчень, які б спростовували це твердження.
"Тому я вважаю, що це правда", – підсумовує Шірані Патак.
