Бажання Мирослава Продана піти у відставку визначали кримінальні справи, про які в серпні публічно заявив генпрокурор Юрій Луценко.
Чому пішов головний фіскал
Глава Госфіскальной служби Продан звільнився. Зробив він це демонстративно за власним бажанням, але все зрозуміло, що за власним бажанням з такою посадою не звільняються. Бажання Продана в даному випадку визначали кримінальні справи, про які в серпні публічно заявив генпрокурор Луценко. Керівна посада в ГФС - вкрай хлібне місце і тому є важливим важелем у політичних розкладах країни. Не випадково спроби частково поставити його під контроль робив глава МВС Аваков, та й кримінальні справи з боку Генпрокуратури були викликані не стільки особистістю самого Продана, скільки тим ресурсом, який знаходився в його руках. Точніше, в руках Гройсмана, з яким Луценко вже давно не ладнає. Продан пішов так, щоб група Гройсмана нічого не втратила. На своє місце він сам запропонував "і. О.", Якого Кабмін оперативно затвердив, і тепер ще має намір взяти участь в конкурсі за власну посаду. Малоймовірно, що Банкова дозволить Продану обратися, але зараз це для команди прем'єра неважливо. Важливо, щоб в найближчі місяці ресурс знаходився в її руках, а в чиїх руках він опиниться після квітня наступного року, зараз не зможе сказати ніхто. Ні Гройсман, ні навіть Порошенко.
ГПУ проти журналістів
Луценко вчора ситуацію з Госфіскальной службою не прокоментував. Йому було не до того, оскільки Генпрокуратура вляпалася в скандал, який загрожує поховати рештки міжнародного іміджу її шефа. Можливо, сам Луценко не винен в ситуації, що склалася. Можна припустити, що його підлеглі перестаралися, коли запросили допуск до даних по мобільному телефону журналістки "Схем" Седлецькій. Точніше, так можна було допустити, поки сам генпрокурор не став коментувати тему. Тому що з його коментарів стало ясно: Луценко в темі. Вчора він, власне, відверто визнав, що стоїть за діями своїх підлеглих. Генпрокурор не став ні просити вибачення, ні заявляти про скасування скандального запиту - навпаки, він пояснив, що дані телефону журналістки йому досі потрібні. Єдине уточнення: потрібна не листування, а дані про переміщення Седлецькій. Оскільки підозрювана не вона, а глава НАБУ Ситник.
Втім, таке пояснення навряд чи може заспокоїти ситуацію. Оскільки тут до обурився всіх втручанню в особисте життя журналістки додався ще й наїзд на адресу знаходиться на хорошому рахунку у Заходу Ситника. Виплутатися з цієї ситуації генпрокурор вже не зможе. І він це розуміє, тому що навіть не намагається спустити всю цю історію на гальмах - вчора, слідом за телефоном Седлецькій, постраждалим від Генпрокуратури опинився і телефон журналістки "Нового часу" Бердинских. Мабуть, сім бід - одна відповідь. Луценко вже зрозумів, що на прем'єрських та інших амбіціях може ставити хрест, тому що для Заходу він тепер назавжди буде людиною з чорного списку.
Куди веде парламентський глухий кут
Парламент на другий день своєї післявідпустковою діяльності показав просто "чудеса працездатності". Все, що вчора депутати змогли прийняти, це рішення про проведення естафети на честь сторіччя "злуки" Української та Західноукраїнської народних республік. Рішення, яке цілком могло прийняти Міністерство спорту і яке в будь-якому випадку ніхто б не помітив. У вчорашній порядку денному взагалі не було спірних питань. Але Рада примудрилася провалити навіть ратифікацію якихось договорів з Туреччиною і Португалією. З цієї ситуації, а також з коментарів коаліційних політиків, стало ясно, що за період літніх канікул жоден конфліктне питання, що розділяє БПП і "Народний фронт", вирішено не було.
Особливо це помітно по питанню нового складу Центрвиборчкому, в якому Порошенко і раніше намагається отримати одноосібну більшість, а "НФ" як і раніше намагається не дати йому це зробити. І ситуація останніх двох днів в парламенті, що стала продовженням липневої ситуації, показує, що шанси "НФ" в цьому питанні вище, оскільки інші фракції теж не хочуть віддавати ЦВК в самодержавні руки. Скільки ще триватиме колапс парламенту, невідомо. Але закінчитися він може тільки двома шляхами: або Порошенко піде на поступки, або літній антипрезидентську більшість все вирішить без нього. Правда, є варіант, що колапс не закінчиться, і на президентські вибори країна піде зі старим Центрвиборчкомом, обраним, в основному, ще при Януковичі.
Філатовщіна проти ніцоевщіни
Скандал "районного масштабу", який, однак, важливий як показник тенденцій в суспільстві, стався між мером Дніпра Філатовим і письменницею-націоналісткою Ніцой. Почався він, правда, без участі цих двох персонажів, а з внесеного в дніпровський міськрада проекту постанови, яка заборонила б в кафе та інших закладах міста транслювати всю російську музику, а також пісні українських виконавців, "підтримали агресію". Вчора з ранку з'ясувалося, що Філатов радикальну зачистку музичного поля міста не підтримує. Він назвав ініціативу "божевільної" і додав, що "ніцоевщіни не буде в Дніпрі".
Такої реакції від мера, нещодавно звільнив свою заступницю за критику українізації кінотеатрів взагалі-то не чекали. І тим більше - не чекали відвертого наїзду на адепта українізації. Невідомо, написав він останню фразу усвідомлено або заради красного слівця, але наслідки не змусили себе чекати: пасивна в останні тижні Ніцой кинулася в бій, піднявши всю рать своїх однодумців. Так що тепер з легкої руки дитячої письменниці існує термін "філатовщіна", що означає боротьбу з усім етнічно українським, а сам мер став "посадовця-українофобом та антидержавників". І це ще далеко не найжорсткіші вислови, якими нагородив Філатова "батальйон Ніцой" на чолі з нею самою. Нова лінія розколу в українському суспільстві, що намітилася ще в 2016 році, тепер стає очевидною. Проходить вона між тими, хто ще недавно називав себе "російськомовними бандерівцями", "Кріп" і "жідобандеровцамі", з одного боку, і тими, хто вважає, що українець може бути тільки україномовним. Сприяє цьому розколу і влада, яка своїми рішеннями останніх двох років робить некомфортною життя всіх російськомовних, незалежно від рівня їх патріотизму. І в подальшому цей розкол буде лише посилюватися, якщо тільки в наступному році в Україні не з'явиться влада, яка зупинить насильницьку українізацію.
Італія не скасувала санкції проти Росії?
Євросоюз в черговий раз продовжив санкції проти Росії. Правда, поки про це заявив тільки Порошенко, але можна все-таки припустити, що це правда. Якщо виходити з того, що санкції дійсно продовжили, то це розвінчує ще один міф, породжений провладними ботами цієї весни, - про проросійський уряді Італії. Адже якби цей міф був правдою, то зараз Порошенко заявляв би про зраду Євросоюзу. У даній ситуації може бути одне з двох: або уряд Італії було "проросійським" тільки на словах, або Меркель вже настільки сильно контролює Євросоюз, що навіть країна з третьою економікою в ЄС не може їй нічого протиставити.
