“Минулому минуле. Ви повинні навчитися жити сьогоднішнім днем. Відпускати те, що закінчилося. Відпускати те, що так і не здійснилося”, – Пауло Коельо.

Справа в тому, що не обов’язково йти, щоб не бути поруч. Коли йде хтось – це помічають всі навколо. А якщо хтось «не з вами» – це особиста незагоєна рана, яка є часом непомітною для оточуючих.

Варто відпустити тих, хто і так не був з нами.

Існує дуже багато способів «бути відсутнім в чиємусь житті». Хтось роками обманює себе, хтось – страждає мовчки. Хоча в глибині душі розуміє, що вихід з цієї ситуації тільки один: перестати придумувати собі відмовки, чому ми все це терпимо, і просто відпустити людину зі свого життя.

Але ж справжнє «прощай» – це вже назавжди. Воно закриває всі двері на мільйон замків. Воно закриває найменшу можливість для цієї людини – повернутися. У вас більше не буде ключів, у неї – можливості навіть постукати.

Іншими словами, наука відпускати – дуже непроста. Адже нам доведеться не тільки викреслити когось зі свого життя, але і відпустити всі свої надії та сподівання. Таємні мрії, що «ось він все зрозуміє, повернеться і заживемо».

Тобто перестати обманювати себе. Що дуже складно, враховуючи багаторічні «тренування».

І лише коли вдасться, нарешті, позбутися від того, що стало для вас в’язницею, з якої ні втекти, ні сховатися, – все зміниться. Ваш розум ніби очиститься, всі пазли зійдуться в одну картинку. Ви несподівано зрозумієте, що нічого і не було, що ваше життя висіло на ниточці – абсолютно даремно.

Ростемо і вчимося говорити: «Прощай»

Вміння правильно і вчасно попрощатися з тими, хто і так не був у нашому житті по-справжньому – дуже цінне. Це означає – вже ніколи не повертатися в минуле, відрізняти те, що наповнює наше життя радістю і щастям, від того, що руйнує і повільно вбиває.

А головне – нарешті почати думати про себе і свої почуття, а не принижуватися, вимолюючи жалюгідні крихти любові у тих, чия «любов» живе тільки в наших головах.

Коли один з партнерів любить іншого в рази більше або взагалі відсутня взаємність – стосунки втрачають всякий сенс. За великим рахунком їх і немає зовсім. Хіба, що в ваших мріях і фантазіях. Єдине, що отримуєте в таких відносинах – це страждання, вічний біль і підсвідоме очікування, коли ж це нарешті закінчиться.

І тільки коли ми нарешті зважимося і відпустимо «того, якого й не було», то зрозуміємо, що означає відпускати: в першу чергу – рости, любити і поважати себе, здобути свободу і будувати абсолютно нове і щасливе життя.

Це неймовірне відчуття! У вас ніби виростають крила за спиною. Нове життя буде надихати, наповнювати емоціями, про які ви раніше навіть не могли мріяти.

Справа в тому, що дуже важливо вчасно розпізнати цей момент – коли певна сторінка вашого життя вже закінчилася. Усвідомити, що вже нічого не повернути і не змінити. Не варто продовжувати обманювати себе і сподіватися на те, що ніколи не здійсниться. Ви просто крадете у себе щастя і позбавляєте найменшої можливості пізнати його в майбутньому – з тим, хто буде гідний вашої любові.

Це можна називати по-різному: поставити нарешті крапку, закрити на замок і викинути ключі, дописати розділ… Суть одна: ви повинні відпустити ті моменти свого минулого, які давно закінчилися. А деякі, до речі, так і не починалися…

Не можна жити минулим. Це протиприродно. Адже його більше немає і ніколи не буде, як би ви не намагалися увійти в цю річку знову.

І не питайте, чому. Що сталося – те сталося, і ваше завдання сьогодні – викинути це з власного життя. Забути, стерти з пам’яті назавжди. Навіщо обманювати себе? Хіба від цього стає хоч трошки легше?

Якщо ви думаєте, що все можна повернути – глибоко помиляєтеся

Нерідко люди зникають з нашого життя на якийсь час, вважаючи, що завжди можуть повернутися як ні в чому не бувало. Можливо, вони і до цього робили подібне не раз, а можливо – просто впевнені, що ми нікуди не дінемося. Будемо чекати їх все життя. Ми їх любимо, чи не так?

Не дозволяйте нікому і ніколи так чинити з вами. Не дозволяйте принижувати і нівелювати вашу цінність. Ми всі заслуговуємо на повагу, а коли її немає – платимо найвищу ціну.

Сліпа любов ще не «реанімувала» ні одні стосунки. А ось сліз і болю принесла дуже багато. Ось чому так важливо навчитися чітко визначати той момент, коли пора ставити крапку. Вірніше, ця точка вже давно існує, але ви не хотіли помічати і визнавати очевидне.

Від того як ви зрозумієте, що пора перевертати минулу сторінку свого життя, залежить ваше щастя та емоційне благополуччя.

Сказати «Прощай» буває непросто. Боляче, страшно, прикро. Може навіть знизитися самооцінка, пропасти впевненість. Відповідь одна: боляче, але треба. Це як гнійник на тілі: вам рано чи пізно доведеться його розкрити і очистити рану.

Рости – непросто. Але рости – набагато простіше, ніж терпіти принизливу любов з «відсутністю присутності» вашого партнера. Навіть – коли ви начебто «поруч».

Ви повинні нарешті вирости з цих руйнуючих стосунків. Знайти внутрішню свободу і своє справжнє «Я». Це вже навіть не питання гармонії зі світом і собою, а питання виживання. Природно, що подібні речі не відбуваються за день або два, але, коли все буде позаду – ви зітхнете з полегшенням. Життя наповниться нарешті довгоочікуваною радістю і щастям. Адже ви завжди хотіли цього, чи не так ?!

Життя не закінчується в той день, коли ви попрощаєтеся з тим, кому не потрібні були зовсім. Навпаки, саме тоді воно і почнинається. Це новий етап, новий ступінь росту і саморозвитку.

А любов у вашій долі ще обов’язково з’явиться. Але – справжня. Не та, яку доводиться вимолювати і випрошувати. Тому що це – не любов була зовсім. Так – тінь. Навіть не запалилася, перш ніж згаснути.

Всьому свій час. І для справжньої любові – також. Не поспішайте, не метушіться, не тримайтеся за погані стосунки, відпускайте своє минуле! Все буде. Потрібно тільки навчитися чекати…

Джерело.