5 квітня 1710 році український гетьман Пилип Орлик прийняв "Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорозького".
Документ став першою українською конституцію.
Пилип Орлик був одним із найближчих сподвижників Івана Мазепи. Після поразки шведсько-українського війська під Полтавою 1709 року він емігрував до міста Бендери в сучасній Молдові.
На козацькій раді під час обрання Орлика між гетьманом, старшиною і запорожцями уклали "Пакти і Конституцію прав і вольностей Війська Запорозького". Документ фактично проголошував в Україні незалежну республіку, зберігаючи протекторат шведського короля та скасовував підданство московському цареві.
Конституція складається з 16 статей. У ній йшлося про права України на суверенітет від Москви і Польщі, основною релігією затверджувалось православ'я, підпорядковане константинопольському, а не московському патріарху. Конституція відроджувала державні кордони часів Гетьманщини і регламентувала зовнішні та внутрішні соціально-політичні та економічні відносини гетьмана зі старшиною та рядовим козацтвом, встановлювало інституцію на кшталт козацького парламенту. До нього залучалися не лише генеральна та полкова старшина, а й січовики. Документ видали латинською та староукраїнською мовами.
22 березня 1654 р. до Москви прибуло посольство гетьмана Богдана Хмельницького для визначення статусу запорізьких козаків у складі Росії. Козацька делегація привезла до Москви грамоту Хмельницького до царя та проект договору, який містив 23 пункти. У проекті "гарантувалася повнота внутрішньої автономії держави й усувалось будь-яке втручання влади московського царя у внутрішні справи України".
