Warning: Division by zero in /sata2/home/users/vkkp/www/www.vk-kp.info/libraries/mavik/thumb/resizetype/abstract.php on line 39

Warning: Division by zero in /sata2/home/users/vkkp/www/www.vk-kp.info/libraries/mavik/thumb/resizetype/abstract.php on line 39

Останнім часом, я дуже гостро реагую на новини, пов'язані з авіацією. Моя подруга працює бортпровідницею і зараз у мене безсонний тиждень: їх екіпажі забирають громадян України з різних країн, де вони застрягли. Коли Ліда на рейсі, я не сплю.

Вчора вона літала в Катар. П'ять годин туди, п'ять назад, плюс зупинка. Багацько, враховуючи той факт, що весь цей час вони знаходилися в спецкостюмах. Ситуація склалася таким чином, що без підпису всіх 184 громадян України про те, що вони згодні на двотижневу обсервацію в безоплатному готелі в центрі столиці, їм не дозволяли вихід з літака в Києві. Через те, що пасажири відмовлялися підписувати документи, їх рейс тривав близько 20 годин: чотири години вони сиділи в літаку в аеропорті Дохі ще близько трьох з половиною годин в Борисполі. Ліда каже, що стільки бруду, лайок та криків в свій бік вона не чула ніколи. Серед 184 пасажирів, було близько 30 людей, які сказали дякую екіпажу. Усі інші вимагали, качали права, сварилися, постійно були незоволеними, сміялись над бортпровідницями і розповідали про те, що ви заробляєте на нас божевільні гроші. Хоча, рейс був державним та екіпаж не заробив ні на гривню більше, ніж за стандартний політ. Попри те, що відбувалося в літаку цієї ночі, перед очима подруги був Крим 2014 року. Окупація та псевдореферендум: "я не була в Криму в березні 2014 року, але дивлячись на пасажирів я зрозуміла, що буває, коли перемагає непрохідна тупість" - говорить Ліда.

Я не хочу розповідати про відчуття постійного сорому, яке супроводжувало мене тоді. Не хочу розповідати про екіпаж, який замерз і не відчуває своїх почок, вони просто болять. Не хочу говорити про те, як важливо вмикати розум чи хоча б періодично ним користуватися. Я просто хочу сказати, що у зв'язку з коронавірусом багато почали дякувати лікарям, безперечним героям. Я хочу подякувати екіпажу SkyUp Airlines, адже це їм дуже потрібно. Авіакомпанії, яка першою і без розмов погодилася забирати громадян України з інших країн без привілеїв, вдячностей, і як виявилося, на шкоду власному здоров'ю: моральному та фізичному.

Ви не обслуговуючий персонал, до якого потрібно ставитися, як до людей другого сорту, ви - справжні герої

Серед ночі моя подруга виклала сторіс в інстаграм про те, що вона більше ніколи в житті не поїде таким рейсом.

-Ти серйозно?

-Ні, звичайно. Полечу стільки, скільки буде потрібно.

П.с. Я довгий час дуже боялася літати літаками. Зараз не боюсь. Зараз я боюсь людей, які можуть опинитися зі мною в замкнутому просторі.

Джерело.

2ogoloshenya