Сьогодні згадують святителя Кирила, архієпископа Єрусалимського та святих мучеників Трохима і Євкарпія Никомидійських.
Святитель Кирил народився в Єрусалимі в 315 році і був вихований в суворому християнському благочесті. Досягнувши повноліття, він прийняв чернецтво, а в 346 році став пресвітером. В 350 році після смерті архієпископа Максима він став його наступником на Єрусалимській кафедрі.
Будучи Єрусалимським Патріархом святитель Кирил ревно боровся проти єресі Арія і Македонія. Цим він спрямував проти себе ненависть єпископів-аріан, які домоглися того, що святителя Кирила позбавили влади і вигнали з Єрусалиму.
В 351 році на свято П'ятдесятниці в Єрусалимі близько 3 години дня було чудесне знамення: на небі з'явився Хрест, який сяяв сліпучим світлом. Він тягнувся від Голгофи до Єлеонської гори. Святитель Кирил повідомив про це знамення імператору-аріанину Констанцію (351 - 363), сподіваючись навернути його в Православ'я.
Позбавлений влади Сардікійським Собором єретик Акакій, який був митрополитом Кесарійським, вирішив вигнати святителя Кирила, користуючись підтримкою імператора. Коли в Єрусалимі наступив сильний голод, святитель Кирил все своє майно витратив на справи милосердя. Оскільки голод не припинявся, святитель почав продавати церковні речі, і купував пшеницю для голодуючих. Вороги святителя розпустили чутки, що ніби то бачили в місті жінку, яка танцювала в священичому одязі. Скориставшись цими чутками, єретики силою вигнали святителя, який знайшов притулок у єпископа Сільвана в Тарсі.
Після цього в Селевкії зібрався Помісний Собор, на який прибуло близько 150 єпископів. Серед них був і святитель Кирил, якого митрополит Акакій хотів не допустити до засідань, але Собор не погодився. Тоді Акакій покинув Собор і перед імператором та патріархом-аріанином Євдоксієм звів наклеп і на Собор і на святителя Кирила. Імператор відразу ж ув'язнив святителя.
Коли почав правити імператор Юліан-Відступник (361 - 363), то він, нібито з благочестя, відмінив всі ухвали Констанція, направлені проти православних. Святитель Кирил повернувся до своєї пастви. Але через деякий час Юліан відкрито відрікся від Христа. Він дозволив євреям відновити зруйнований римлянами Єрусалимський храм і навіть виділив їм на побудову частину коштів з державних податків. Святитель Кирил передбачав, що слова Спасителя про розорення храму (Лк. 21, 6) поза сумнівом виконаються, і задум Юліана зазнає невдачі. Одного разу вночі трапився такий сильний землетрус, що навіть підстави стародавнього Соломонового храму зрушилися з місця, а знов зведені частини будівлі взагалі розсипалися. Коли юдеї все-таки знову почали будівництво, то з неба пішов вогонь і винищив робочі знаряддя. Великий жах охопив усіх. А в наступну ніч на одязі юдеїв з'явилося знамення хреста, яке вони нічим не могли знищити.
Після цього святителя Кирила знову вигнали, а на Єрусалимську кафедру був поставлений святий Киріак. Але незабаром святий Киріак зазнав мученицької смерті (+ 363, пам'ять 10 листопада).
Після загибелі імператора Юліана святитель Кирил повернувся на кафедру, але в часи правління імператора Валента (364 - 378) втретє був відправлений у вигнання. Лише при святому благовірному імператорі Феодосії Великому (379 - 395) він остаточно повернувся до своєї архипастирської діяльності. В 381 році святитель Кирил взяв участь в II Вселенському Соборі, який засудив єресь Македонія і утвердив Нікео-Царгородський Символ віри.
З творінь святителя Кирила найбільш відомі 23 повчання (18 огласительних – для тих, хто готувався прийняти Хрещення, і 5 для новоохрещених) та дві бесіди на Євангельські теми: "Про розслабленого" і "Про перетворення води на вино в Кані". В основі огласительних повчань лежить докладне роз'яснення Символу віри. Святитель пропонував християнинові записати Символ віри "на скрижалі серця". Упокоївся святитель Кирил в 386 році.
Святі мученики Трохим і Євкарпій
Святі мученики Трохим і Євкарпій були воїнами в Нікомидії під час гоніння на християн за правління імператора Діоклетіана. Вони вирізнялися великою жорстокістю у виконанні всіх наказів імператора Одного разу, коли ці воїни розшукували християн, вони раптом побачили велику вогняну хмару, яка спускалася з неба, згущаючи в міру наближення до них. З хмари пролунав Небесний голос, який закликав воїнів також увірувати в Христа. Духовно переродившись після цього дива, воїни випустили з в'язниці всіх затриманих християн. За цей вчинок святих Трохима і Євкарпія піддали страшним тортурам: святих підвісили і рвали їх тіла залізними гаками. Коли було розпалене багаття, святі мученики самі увійшли у вогонь і там віддали свої душі Богові.
