"Я маляр-штукатур, але за ці пів року мусила вивчити Кримінальний кодекс", - розповідає 52-річна Олександра Тлявова, бабуся маленького Кирила.
3 грудня виповнюється пів року відтоді, як дитина померла в лікарні від вогнепального поранення. У хлопчика влучила куля, що зрикошетила. Його бабуся сьогодні бореться за те, щоб винних у злочині покарали.
BBC News Україна розповідає, як рідні оцінюють перебіг досудового розслідування, а також, що відбувалося з місцевою поліцією впродовж цих пів року. Адже двоє з чотирьох підозрюваних служили в лавах правоохоронців.
Підозру у вбивстві дитини з необережності Державне бюро розслідувань (ДБР) винесло інспектору поліції Івану Приходьку. За версією слідства, саме він здійснив смертельний постріл, вправляючись у стрільбі з вогнепала посеред житлового району міста.
Про брифінг Труби дізналися з медіа
На початку літа невеличку низину навпроти будинку, де мешкає родина Тлявових, вкривала смарагдова, соковита зелень. Кущі та дерева росли попід невисоким підгірком. І створювали ілюзію, що між будинком у цій низині, де розважалися троє дорослих чоловіків, і дорогою, де гралися діти, є певна відстань.
Нині ж, на початку зими, коли з дерев облетіло останнє листя й вкрило хрустким килимом землю, мов на долоні, видно: цієї відстані там практично немає. Ідеться про десятки метрів.
Разом з опалим листям розвіялася й остання ілюзія, що можна було чогось не передбачити. Оголені дерева виглядають, мов ще один доказ провини.
На обрії Переяславська ТЕЦ випускає дим у хмарне, вугільного кольору небо.
Ми сидимо з Олександрою Тлявовою, бабусею Кирилка, в їхньому родинному домі в цілковитій темряві. Її розвіює ліхтарик, який хлопчику колись купили на свято в дитячому садочку. Через аварію в будинку зникла електроенергія та опалення.
Присвічуючи собі ліхтариком, пані Олександра читає в темряві Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України й ділиться враженнями від українського законодавства та перебігу слідства:
"Ось стаття 18 КПКУ: "Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання…" Хто писав цей кодекс, люди добрі? Я вже казала в очі всім: хлопці, я не боюся нічого, вивчивши цю книжку. Після того, як в підозрюваних "мєнтів" з'явилися адвокати, у них завжди є оця стаття 18 КПКУ й стаття 63 Конституції, щоб не давати свідчення".
Про брифінг директора ДБР Романа Труби 5 листопада, де він розповів про зміну злочину, що інкримінують лейтенанту поліції Івану Приходьку, з умисного вбивства на вбивство через необережність, рідні та їхні адвокати дізналися з медіа.
Станом на 2 грудня у них немає підтвердження цих важливих для слідства змін. За вбивство з необережності карають або позбавленням волі, або її обмеженням на строк від трьох до п'яти років.
Роман Труба розповів журналістам на брифінгу таке: "Ми не знайшли зброї, хоча для цього було зроблено все: водолази ретельно дослідили кожну водойму, яка є в населеному пункті, а також поруч із ним".
"Водночас, відсутність зброї не впливає на результати розслідування. Допити, результати всіх експертиз доводять, що дитина була вбита кулею, яка випущена зі зброї з відстані 80 метрів о 15:36, зробив це інспектор поліції".
Адвокат родини Тлявових Олександр Щербина, коментуючи слідство, каже: "ДБР з нами, як з адвокатами потерпілих, практично не спілкується. Нас не запрошують, нашої думки не питають. Нам не надали змінену підозру, нам не повідомили про брифінг Труби. Нас не запитують, чи ми маємо якісь клопотання".
Адвокати потерпілих звернулись офіційно з клопотанням, щоб ознайомитися з матеріалами слідства до його завершення.
Фігурантами цієї резонансної справи є також старший сержант Володимир Петровець, цивільний Дмитро Кривошея та 16-річний син Петровця. Всім чотирьом інкримінують хуліганство, вчинене групою осіб з використанням вогнепальної зброї. За нього максимальний термін ув'язнення - сім років.
Володимир Вак, адвокат Володимира Петровця, наполягає, посилаючись на матеріали слідства, що його підзахисний у той день не брав до рук зброї. Захисник вважає, що Володимир Петровець мав би нести адміністративну, а не кримінальну відповідальність:
"У цьому випадку не може бути особливо злісного хуліганства. Це може бути адміністративне порушення - стрільба в населеному пункті (ст. 147 Кодексу про адмінпорушення). А вбивство з необережності вчинила лише конкретна особа, що стріляла. Решта несуть, чесно кажучи, лише страшну моральну відповідальність".
Ще одна з можливих позицій сторони захисту в суді - злочин нібито був вчинений не в громадському місці, хоч хлопчик грався з іншими дітьми на дорозі.
"Вони хочуть перекваліфікацію зробити, що це не хуліганство з вогнепальною зброєю, тобто 296 стаття ККУ, а адміністративне правопорушення. Тому що хуліганство чиниться лише в громадських місцях. А якщо вони знаходилися в себе на подвір'ї, то це не публічне місце. Це щоб вони отримали штраф чи виправні роботи", - каже Олександра Тлявова.
Всім дорослим продовжили термін тримання під вартою до кінця грудня. Їхні адвокати розраховують на завершення до цього часу досудового розслідування.
Олександр Щербина вважає, що Петровцю, Приходьку та Кривошею можна було б також винести підозру у втягненні неповнолітнього в злочинну діяльність.
ДБР відмовилось визнати бабусю потерпілою
Олександра Миколаївна скаржиться на те, що вона зі своїми питаннями та активною позицією "є перешкодою" для ДБР.
Крім розслідування вбивства онука, вона разом із адвокатами ініціювала відкриття ще одного провадження. Мова про можливі неправомірні дії поліцейських, які першими виїхали на місце злочину. Ні по гарячих слідах, ні пізніше правоохоронці так і не знайшли зброї, з якої вбили дитину. Ніхто за її зникнення не відповів.
"Я сама сідала зі слідчими в машину, показувала приблизно, де й що було. У кума Володимира Петровця обшуки робили лише через тижні після злочину", - розповідає бабуся Кирила, махнувши рукою на кодекси, що лежать поруч на дивані. На ньому стоїть і портрет хлопчика.
"Мені казали, що якби навіть зброя була там схована, то вже її давно звідти забрали й сховали в іншому місці. Чому досі ніхто за це не поніс відповідальності? Якби засудили до довічного ув'язнення - зізнались би".
Олександра Тлявова в рамках цієї справи щодо можливих незаконних дій поліцейських просила визнати себе потерпілою. Втім, ДБР у такому статусі їй відмовило.
Нині це рішення слідчого адвокати оскаржують у Голосіївському суді Києва.
На момент вбивства Кирила переяслав-хмельницьку поліцію очолював підполковник Андрій Медуниця. Керівництво цього відділу після того повністю змінили.
Андрія Медуницю перевели на іншу керівну посаду - він очолив яготинський відділок поліції.
Жоден інший поліцейський начальник, аж до самого міністра, зі своєї посади не пішов і не був звільнений.
Олександра Тлявова цю посадову рокіровку коментує так: "Не пішов до мене на будівництво відра тягати, а далі працює начальником у поліції".
З липня цього року переяслав-хмельницьку поліцію очолив підполковник Максим Скидан. До цього він працював у Броварах.
Спочатку він спрямовував BBC News Україна до обласного управління Нацполіції. Але, зрештою, погодився поспілкуватися.
Хоч Переяслав-Хмельницький нещодавно перейменували на Переяслав, місцева поліція далі називається по-старому. Її начальник пояснює, що процес зміни назви займе чимало часу.
У день похорону Кирила, 6 червня, під відділом місцевої поліції проходив розгніваний мітинг. Люди, не стримуючись, виповідали свій розпач, невдоволення, образи на правоохоронців, що накопичувалися роками.
Новий очільник запевняє, що з липня протестів більше не було. Далі наводимо дослівне спілкування з паном Скиданом.
BBC: Що змінилося у вашому відділенні поліції відтоді?
Максим Скидан: Змінили керівництво - начальника відділу, його заступників, керівників сектору превенції, де працювали підозрювані. Щочетверга проводимо навчання особового складу. Наші співробітники пройшли переатестацію.
BBC: За цей час ви когось звільнили?
М. С.: Звільнив одну особу.
BBC: У ваших правоохоронців є проблеми з алкоголем?
М. С.: Уже не бачу таких проблем.
BBC: У вас є сьогодні поліцейські, які не пройшли переатестацію та поновилися через суд?
(Підозрюваний у вбивстві дитини з необережності Іван Приходько також не пройшов свого часу переатестацію, але поновився в рядах поліції через Окружний адміністративний суд Києва. - Ред.)
М. С.: Думаю, що є.
BBC: Ви бачите різницю у ставленні до служби між тими, хто пройшов переатестацію, та тими, хто ні, й поновлювався через суд?
М. С.: Є різні випадки. Не всі особи, які не пройшли переатестацію, не відповідають вимогам сьогодення.
BBC: Підозрюваний у вбивстві поліцейський якраз не пройшов переатестацію.
М. С.: Так, є багато осіб, які відновилися через суд. Можливо, не повинні нести далі службу, але…
BBC: Що ви робите, щоб підвищити довіру до переяславської поліції?
М. С.: Щотижня виступаю на нарадах у мерії. Щоб жителі Переяславщини відчули, що є поліцейські, на території громад дільничний офіцер та інспектор проводять прийом громадян, відпрацьовують території разом із представниками об'єднаних територіальних громад. На всі злочини намагаюсь особисто виїхати.
Переяслав потроху звикає до нової назви. Люди тут тішаться, що віднині посилки більше не приходитимуть помилково в місто Хмельницький замість Переяслав-Хмельницького.
Але змінити назву й уникнути поштових помилок значно легше, ніж покращити якість роботи поліції чи змінити поведінку людей.
Олександрі Миколаївні особливо неприємно, коли люди пліткують про нібито великі гроші, які їм виплатили як матеріальну допомогу потерпілій родині. "Кажуть, що нам дали півтора мільйона, потім - дев'ять, потім - сімнадцять. У мене руки від роботи потріскані - які мільйони?"
Чотири місяці після трагедії вона не могла працювати через проблеми зі здоров'ям. Тепер повернулася на будівництво.
Спогади напливають один на інший - і ані час, ані робота їх не зупиняють.
Пригадує зі сльозами, що за хвилин 15 до загибелі хлопчик прибіг і приніс їй шматочок торту.
Ще пригадує: він дуже радів, що бабуся проголосувала за Зеленського. "Кирилко мене питав: "Скажи чесно, за кого голосувала? За Зеленського, так? О, молодець!"
До речі, Олександра Миколаївна просила Офіс президента про особисту зустріч із главою держави, який пообіцяв, що "жодної спроби зам'яти цю справу не буде".
У відповідь їй прислали інформацію про години прийому працівників департаменту з питань звернень громадян ОФУ.
Наостанок питаю в Олександри Тлявової, чи вірить в те, що винні будуть справедливо покарані.
"Горе, та й все, - плаче. - Не вірю, що все буде по правді. Така несправедливість, свавілля. Убили нам дитя, а тепер винного немає. Але подивимося, як воно буде".
Жінка готується до участі в судових засіданнях, що можуть початися за кілька місяців.
Колись цей суд завершиться. Але не буде завершення в іншого. Кожна пізня осінь з її безлистими деревами знову й знову оголюватиме правду про те, що сталося на вулиці Героїв Дніпра в Переяславі.
